Спочатку ти молода, гульбениш і на все забиваєш а потім їдеш у лікарню від алкоголізму https://narkohelp.com.ua/koduvannya-vid-alkogolizmu-rivne-luczk/ і тебе намагаються прокапати і привести до тями. Я така була, я більше того, деякий проміжок часу не одноразово робила кодування від алкоголізму у Луцьку і Рівному. А потім знову зривалася. От наприклад перший раз мені зробили кодування від алкоголізму у Луцьку, ціна була пам’ятаю захмарна, але мій тодішній хлопець типу вирішив мені допомогти і заплатив. Ну що можу сказати – гроші тільки на вітер. Пам’ятаю прийшли ми в той центр, який на якомусь задрипаному районі сидів. Вивіска така кольорова, ніби то салон краси, а не клініка, і ще й та літера одна блимає, як в дешевому кабаку. Захожу я туди, трохи ще з перегаром, бо чесно скажу – за день до того хильнула, бо думала, що ну все, прощаюсь з цим ділом, треба вже раз нормально відірватись перед святим життям. Ну і кого ми там зустріли – такий собі дядько, років п’ятдесят, пузатий, у халаті білому, тільки що не в капцях пляжних. Він себе лікарем звав, а на вигляд – типу як завмаг з радянських часів. Очі мутні, руки трохи трусяться – ну думаю, блін, це кого я слухать маю. Але хлопець мій такий заряджений, каже давай, давай, раз вже приїхали, шо небудь – підшивку від алкоголю чи гарячий укол від алкоголізму, ціна люба згодиться. Я до речі не знала і близько скільки коштує кодіровка від алкоголю, та в мене очі на лоба повилазили..))

Короче, посадили мене в якийсь кабінет, де обдерті стіни і запах старої радянської медицини, той що ще з дитинства пам’ятаю – спирт, хлорка і пилюка. Даю я йому документи, той щось там муркоче під ніс, питає як довго п’ю, скільки випивала, чи були запої. Я чесно кажу, що були. І що такі, що не пам’ятаєш потім три дні, де ти була. А він мені головою киває і все так ніби буденно, як про погоду. А потім каже, зараз будемо робити кодування від алкоголізму. Думаю – ну от, зараз буде якесь капання, якась серйозна процедура, бо ж повторюсь ціна кодування від алкоголізму у Луцьку була тоді ух, можна було місяць жити на ті гроші. А воно як – заходить така жіночка, типу медсестра, і приносять мені таблеточку, звичайну таку білу, і склянку води. Кажуть пий. Я випила. Потім той пузатий вмикає якусь драну касету на старому магнітофоні, з того магнітофона лунає такий монотонний голос мужский – типу ти не хочеш пити, ти не будеш пити, алкоголь тобі шкодить. А я сиджу і мені смішно, бо я знаю, що зранку ще такий коктейль замішувала, що самі бармени би плакали))

Короче, вперше я пройшла лікування алкоголізму гіпнозом у Луцьку))) Сеанс той тривав хвилин двадцять. В кінці той пузань каже, що тепер значить я закодована. Каже, якщо будеш пити буде тобі дуже погано, аж до смерті. І так мені це каже, що я думаю ага, чула вже таке. Вийшли ми звідти, хлопець мій щасливий, типу ну все починається нове життя. Він мене до речі тоді дуже бісив..))) В мене всередині тоді пусто так було і якийсь такий гнітучий сумнів. Бо я знаю себе і знаю, що одна таблетка і півгодини бубніння мені нічого не зроблять. Але думаю ок, попробую, може й справді після такого кодування від алкоголізму наслідки якісь хороші будуть.

Днів п’ять трималась. Воду пила літрами, чай пила, на фрукти підсіла (типу))). А потім якось ввечері, коли одна лишилась, така тяга накотила, що хоч вовком вий. І починаєш саму себе гризти – та може то все фігня, може нічого не буде, може попробувати сто грам, для перевірки, типу експеримент. Ну і шо, знайшла я ту пляшку, залишену на чорний день, відкрила, налила. Сиджу, нюхаю. Ну думаю ну не вмру ж з першої чарки, все таки я ж не якийсь квантовий метод лікування алкоголізму пройшла. Ну і хильнула. Посиділа. А нічого не сталося. Тоді ще хильнула. А потім пішло-поїхало, і через дві години я вже веселилась сама з собою під музику, і в голові було одне – ну от і твоє кодування від алкоголізму хоч Рівне, хоч Луцьк, мені до одного місця. А на ранок було таке похмілля!!! Що здавалось, мозок через вуха вилізе. І сором страшний, і перед хлопцем соромно, бо ж він вірив, а я… Ну короче, це був мій перший облом з тим кодуванням від алкоголізму у Луцьку. Тоді я зрозуміла, що не всяке воно помагає, і що халяви тут не буде. Треба або нормальних лікарів шукати, або в собі шось міняти, бо інакше буде так по колу ходити – кодування, зрив, знову кодування, і гроші в трубу. І от після того разу почалась у мене та епопея з різними «чудо-лікарями».

Пройшов рік, з хлопцем я розсталася тим і знайшла нового. Він теж випивав, але ну зовсім не так як я… Мене прямо несло з одної чарки. Ну і от він теж вирішив мені допомогти – сам він з Рівного і вирішив запхнути мене на кодування від алкоголізму в Рівному, якесь дешеве було, навіть для мене, пам’ятаю. Ну а я дурна знову повелась. Хоч я вже знала – за халяву добра медицина не буває. Але думаю та ладно, може і справді шось путнє. Бо тоді вже було таке, що сама на себе зла була – скільки можна бухать і потім знов по лікарях мотатись. Прийшли ми туди короче. То був не центр навіть, а якась контора в підвалі. В прямому сенсі – в підвалі старої будівлі. Там ще запах вогкості стояв такий, що в носі крутило. На дверях – табличка, надрукована на принтері і приклеєна скотчем. Ну, думаю, шото новеньке. Розумію, чого він тоді з усіх місць де в Рівному лікують від алкоголізму обрав це, бо дешево. А грошей то в нас кіт наплакав. Але все одно хлопець мій такий весь оптимістичний, типу давай, це не важливо які стіни, головне результат. Ну і що – заводять мене в ту кімнату, а там такий чувак сидить, якого ти б радше в електрика переплутала, ніж у лікаря. Светр замащений, шевелюра як після бурі, зуби жовті, в руках – якийсь пульт.

Каже мені сідай.

Сідаю.

Питає – п'єш?

Я кажу – ага.

Він – скільки?

Я – ну по-різному, але буває що і в запої на кілька днів.

Він головою киває, мовляв ясно. І тут починається найцікавіше – замість уколу від алкоголізму чи хоча б якоїсь підшивки від алкоголю, витягує він апарат такий старенький, схожий на якусь стару фізіотерапію, з купою дротів. Прикріплює мені до голови якісь присоски, на руки – електроди. Каже, зараз будем тебе «очищать» током. Я сижу і думаю – ну тепер точно смажене буде. Вмикає він ту хрєнь – спершу легеньке поколювання, а потім як шандарахне током по рукам і голові, що в мене аж очі на лоба полізли. Я мало зі стільця не впала. А той сидить і каже – це нормально, це лікувальний процес, зараз вийдуть з тебе всі алкогольні програми. Короче, мене так «жарило» з півгодини. Голова гуде, руки трусяться. Після сеансу той «спеціаліст» каже – все, тепер ти чиста, можеш жити без алкоголю. І дав папірчик – типу сертифікат, що я закодована. Понятно тепер чому у нього за кодування від алкоголізму в Рівному ціна така… Ну ти понімаєш, що за цирк))) Вийшла я звідти, голова як в бочці, хлопець мій тішиться – от бачиш, яка класна методика, дешево і ефективно. А я йому кажу – ти сам би спробував, щоб тебе током шарахнули, тоді б подивилась, який ти веселий був би. Ну але думаю – ладно, раз вже зробила, попробую протриматись. І тут найсмішніше – вже через тиждень я на дні народженні в подружки сиділа. Мій тоді ще сказав, от типу перевірка мене буде, ага)) Всі з келихами, а в мене знов та сама історія – слинка тече, руки тянуться. І починається в голові той торг – та може вже все, ну які можуть бути наслідки після кодування від алкоголізму, може насправді можна випити. Ну і шо – через півгодини я вже з келихом сиділа. І знову – ні жара в грудях, ні серце не стукає, ні погано не стало. А через три години вже і співала, і плясала, і з цигаркою без кінця бігала. Так от іще одне «кодування» пішло в ср*ку. Я тоді всім розказувала про кодування від алкоголізму відгуки – типу це все фігня. Вже п’яною будучи звісно. А мій хлопець потім ще довго мені втирав, що я сама винна, що не слухалась установку. А я думаю – яка там установка, як мене просто током попекли, і гроші здерли. Після того вже почала трохи розумнішати, бо поняла, що на отакі дешеві «чудо-методи» ведешся – то тільки собі нерви псуєш і здоров’я гробиш.

А от після одного дійсно серйозного запою, все помінялося. Не знаю з чого все почалося, але я дійшла до стану просто «або виживу» або «вмру і не спасете». От як було – після одного затяжного запою, ну прям конкретного, що мене з квартири винесли бо сама ходити вже не могла, поняла я, що шось не то. Не пам’ятаю навіть, з чого почалося – випила, потім ще, потім компанія якась, далі – як в тумані. А прокинулася я в якійсь затхлій лікарні від алкоголізму, під капельницею, вся синя, з пересохлим ротом, серце лупашить, а медсестра каже – ще б трохи і не відкачали б тебе. І от тоді в голові такий «дзвін» став, що або я зараз шось міняю, або кінець. Без приколів.

Вернулася додому – виглядаю як привид. Навіть гірше ніж коли були наслідки після кодування від алкоголізму током. Ну воно й логічно… І тут сестра моя, з якою я вже пару років нормально не спілкувалася через мої бухальні витівки, приїхала. Бачить мене, чуть не плаче. Каже слухай, ти не витягнеш більше такого. І витягує мені листівку – реабілітаційний центр «Матері проти залежностей», лікування і кодування від алкоголізму, місто Рівне, вул. Горохович А., буд. 19. Каже – люди нормальні там працюють, не ті шарлатани, що тебе током били. Вона не з чужих типу вуст чула про це. Я спершу – та де там, з чого, та і грошей в мене – дірка в кишені, сама на хліб ледве наскрябала. А сестра каже – не сци, я з мамкою поговорила, і тітка наша, і ще трохи родичів скинулись, бо вже всі дивитися не можуть, як ти гробиш себе. Ну і хлопець тоді ще один в мене був – майже не питущий, нормальний мужик, але ми не жили разом ще, так він теж докинув, сказав – от чесно, якщо не попробуєш цього разу, я руки умиваю. Та мені і самій траплялися там про кодування від алкоголізму відгуки, але я їх упорно ігнорувала…)) Ну а тоді я й подумала – раз вже всі так за мене вписались, попробую. Бо реально, сил не було більше.

Приїхали ми в центр «Матері проти залежностей». А він такий – гарний, чистий, сучасний і одночасно домашній якийсь. Там ні підвалів, ні обдертих стін, нормальні люди, тепло, пахне не хлоркою, а якимось травами, чаем. Прийняли мене як людину, не як «п’яну шльондру», як мене до того по лікарнях від алкоголізму кривилися. Поселили в кімнату, дали чисту постіль, одяг, психолог одразу прийшов, розпитав без усякого осуду. Ну і пішов процес. Перше – зробли виведення із запою, вивели з організму все те г**но, детокс повний зроибили. Потім почали працювати з мізками. І не током, не гіпнозом, а реально – психотерапія, групи, індивідуальні розмови. Там були жінки різні, і молоді, і старші, і такі що вже й по три рази з того світу вертали. І я слухала їх і нарешті в голові стало клацати – що це не просто бухло проблема, а те шо в мене всередині сидить. Кожен день були заняття – і на психолога ходили, і спорт потрошку додавали, і рукоділля якесь, і просто спілкування. А ще свята робили тверезі – посиденьки з чаєм, музикою, розмовами. І я в тому всьому як новенька була, бо за останні роки, крім барів з алкоголем, я світу не бачила.

І от там мене реально витягли. Це не просто чергове кодування від алкоголізму в Рівному, це повноцінна робота. Так, не за тиждень, не за місяць – десь три місяці я там була. Потрохи почала розуміти, що жити без того лайна не просто можна, а життя без нього найкраще! Що є радість в простих речах, що кайф – це не коли ти під градусом, а коли вранці встаєш і пам’ятаєш, хто ти і де ти, що в тебе свіжа ясна голова, що в тебе нічого не білить і тебе не нудить.

Виписалася я з лікарні від алкоголізму «Матері проти залежностей» вже зовсім іншою. Страх насправді сидів, що назад в це не хочу. Але підтримка там така була, шо навіть після виписки можна було дзвонити, приходити на зустрічі. Сестра плакала, казала – ти як нова стала. Ну а гроші… Та як кажу, з усього роду зібрали. Хто скільки міг. І хлопець теж допоміг. Бо самі ми б не витягнули. І я їм за то вдячна страшенно, бо якби не вони – хз чи я зараз з вам б тут «балачку» вела, чи вже давно б у ямі лежала..))) Ну і звісно саме велике спасибі лікарям з центру «Матері проти залежностей» – https://narkohelp.com.ua/koduvannya-vid-alkogolizmu-rivne-luczk/ Вони там дійсно інші люди… Та шо я кажу, самим вам треба на власні очі побачити, тож подзвоніть і почніть рятувати життя:

  •  (097) 000-46-71
  •  (099) 000-46-71