Острожани були «присутніми при пологах» фільму «Поводир, або Квіти мають очі»

У Національному університеті «Острозька академія» члени знімальної групи: відомий український режисер Олесь Санін, письменник-сценарист Олександр Ірванець та композитор Алла Загайкевич представили фільм «Поводир, або Квіти мають очі». Кіно історичного жанру, в основі сюжету – пригоди американського хлопчика та українського музики в Радянській Україні.

Презентацію фільму розпочав Олександр Ірванець:

- Власником будь-якого фільму є режисер, а оператори, костюмери, гримери та інші йому допомагають або перешкоджають. Режисери з цим борються.

А як режисеру «допомагає чи перешкоджає створювати фільм» композитор, розповіла Алла Загайкевич:

- Фільм подається на аудиторію із зовсім іншим досвідом. У стрічці багато звуків. Деякі звуки створюватимуться із майже закритим ротом та очима.

Події фільму відбуваються на початку 1930-х років: голодомор, індустріалізація, знищення інтелігенції. Американець Майкл Шемрок разом із сином Пітером приїздить до Харкова, щоб виміняти трактор на зерно. Майкл під впливом пропаганди лишається жити в Радянській Україні. Потім до рук «американського комуніста» потрапляють документи про репресії, його вбивають, а маленький Пітер втікає разом з сліпим кобзарем Іваном Кочергою. Хлопчик стає поводирем музики. Взимку 1934 року кобзарів страчують, а Пітер – єдиний свідок тих подій.

Режисер Олесь Санін зауважує:

- Тяжко говорити мені про кіно, бо ще не відійшов. Цей фільм – дитя, яке ще не існує. Ви перші, хто його побачить. Можна сказати – «світова прем’єра». Спочатку то мало бути кіно у чотири серії – така телевізійна версія, але, оскільки не люблю, щоб від моєї творчості людям боліло те місце, на якому вони сидять, то фільм скоротили. На Канському фестивалі після трейлеру аплодували стоячи. 

Після показу фільму, Олесь Санін ділився режисерським досвідом із глядачами: як підбирали акторів, як відновлювали та реставрували потяги та будинки, як з металобрухту робили вагони. Санін розповідає, що з усіх «кобзарів», які знялись у стрічці, лише троє були зрячими. З професійними акторами грали і прості незрячі люди, яких знайшли у різних містах України, зокрема у Луцьку.  Кобзарю Івану Кочерзі – Станіславу Боклану, везли з Америки спеціальні лінзи, які на певний час роблять людину справді сліпою. Цікаво, що актори знали якого кобзаря вони конкретно грають, тобто всі персонажі реальні.  

Олесь Санін  робить кобзи та бандури, тому для фільму сам виготовив багато інструментів. Джамала ж створила багато звуків самостійно, які потім записались та використовувались у стрічці. Сцену весілля знімали впродовж 16-ти годин: пекли коровай, дотримувались усіх весільних українських традицій, наречену вдягали добу (!).

Зйомки велись у найрізноманітніших куточках України: околиці Києва, Харків, Дубно, Костопільський район та ін. У фільмі знялись Станіслав Боклан (Іван Кочерга), американський актор Джеф Барел (підприємець Майкл Шемрок), Антон Святослав Грін (Пітер), співачка Джамала (Ольга). Актори ж настільки вживались у роль, що Олександрові Кобзарю (у фільмі – енкаведист Володимир), не довелось імітувати кровотечу з носа – кров пішла носом сама.

Режисер проводить паралель із сучасною ситуацією в Україні, хоча фільм знімався впродовж восьми років. Острожани ж, за словами Олеся Саніна, були «присутніми при пологах» стрічки.

Фотозвіт тут: http://www.0362.ua/photo/80