Ще в 1942 році рівненська газета назвала майбутнього президента Леоніда Кравчука свідомою дитиною

Рівненські архівісти розкопали досі невідомі факти з біографії Леоніда Кравчука. Ці безцінні історичні свідчення буде оприлюднено у столиці на виставці, присвяченій життю та діяльності Леоніда Кравчука та приуроченій до його 80-річчя, яке припадає на сьогодні – 10 січня 2014 року.

Рівненські архівісти насамперед розшукали актовий запис у метричній книзі Свято-Михайлівської церкви села Великий Житин Олександрійської гміни Рівненського повіту. З того запису видно, що батьки не відкладали у довгий ящик хрещення новонародженого. 10 січня хлопчик народився, а 14 січня, на Василя, його охрестили. І хоча в декількох пізніших документах його чомусь називають Леонтієм, та у метричній книзі неоднозначно записано, що ім’я при хрещенні йому дали Леонід. А про батьків там сказано так: Макарій, син Олексія, та шлюбна жона його Євдокія з родини Івана і Єлизавети з дому Мельничук, селяни.

Всього через 8 років після цього у газеті «Волинь» (№ 4 від 15 січня 1942 р.), на четвертій сторінці у замітці про різдвяне колядування дітей та молоді села Великий Житин для збирання коштів на Український Червоний Хрест восьмирічний Леонід Кравчук згадується в такому контексті: «Свідомі діти українського села Н. Тученюк і Л. Кравчук заколядували на Український Червоний Хрест 40 карбованців. Цей гарний приклад перейняли діти від своїх свідомих батьків». Про «свідомих батьків» Великого Житина в замітці сказано, що вони «зложили» на церковну касу 550 карбованців, а хор церкви села Великий Житин заколядував на той же Український Червоний Хрест 931 карбованець.

Ось таким було студентське новорічне дозвілля в часи навчання Леоніда Кравчука в кооперативному технікумі (1951–1953). На фото: Леонід Кравчук – другий зліва.

Ще один цікавий документ, знайдений архівістами, – «свідоцтво, видане Кравчуку Л.М. про закінчення Городищенської семирічної школи Олександрійського району 18 червня 1950 р.». У ньому типове формулювання: «Виявив при відмінній поведінці такі знання…», а далі стоять рівним стовпчиком суцільні п’ятірки. Це свідоцтво, так само як і датована 24 липня 1950 року заява учня сьомого класу Городищенської семирічної школи Кравчука Л. М. про зарахування його студентом Рівненського кооперативного технікуму, зберігається в музеї Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу.

Цікаві деталі про життя сім’ї майбутнього Президента України можна почерпнути із запису про родину в погосподарській книзі Великожитинської сільської ради Рівненського району за 1948−1950 рр., яка зберігається в архівному відділі Рівненської райдерж­адміністрації. Його маму в тій книзі названо чомусь не Євдокією, а Химою Іванівною, і вказано, що вона – глава сім’ї, а також, що вона член колгоспу з 1949 року. Крім матері тут названо її другого чоловіка Селивестра Павловича Процюка, вітчима Леоніда Макаровича Кравчука, чий рідний батько Макарій у 1944 році загинув на війні. Але сам Леонід у цій книзі чомусь згадується як Леонтій. У погосподарській книзі детально описується, чим володіла родина: хата, 1935 року побудови; хлів чомусь закреслено; про сад написано, що в ньому є яблуні й вишні – всього 12 дерев. Крім того тут йдеться про те, що сім’я має у власності корову, двоє поросят, що вона посіяла 13 сотих жита і посадила 25 сотих картоплі. Що й казати, негусто, як на ті часи, коли люди в селах жили практично повністю за рахунок натурального господарства.

Щороку записи в тій книзі поновлювались. У 1954 році Леонід-Леонтій уже згадується у ній як студент Київського університету.

Крім того, у Державному архіві Рівненської області віднайдено накази по Рівненському кооперативному технікуму: від 07.11.50 – про зарахування на І курс бухгалтерського відділення технікуму Кравчука Л. М.;
від 13.02.51 – про призначення Кравчуку Л. М. стипендії на ІІ півріччя 1950/51 навчального року та протоколи: № 3 – засідання Державної кваліфікаційної комісії при Рівненському кооперативному тех-
нікумі від 08.06.53 про здачу учнем ІІІ курсу Кравчуком Л. М. на «відмінно» державного екзамену з бухгалтерського обліку і № 13 – засідання тієї ж комісії 29.06.53 про видачу Кравчуку Л. М. диплома з відзнакою про закінчення технікуму та присвоєння йому кваліфікації бухгалтера радянської кооперативної торгівлі.

Ці скупі документальні свідчення та ще декілька групових фото учнів кооперативного технікуму – то практично все, що вдалося віднайти начальникові відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області Людмилі Леоновій про рівненський період життя людини, яка великою мірою вплинула на долю України і стала першим Президентом нашої держави на зорі її незалежності. «Цікаво, що попри відмінні оцінки, які Леонід Кравчук отримував усюди, де він вчився, – каже Людмила Леонова, – ми ніде не знайшли свідчень його активної участі у громадському житті, жодних грамот, дипломів тощо…»

Неймовірно, але факт: про нашого першого Президента ми знаємо, що від його імені походить назва «кравчучки» – возика на двох коліщатках; що з його язика злетіла і стала крилатою фраза «маємо, що маємо»; що його самого за уміння дипломатично вийти з будь-якого спору назвали «хитрим лисом» і ще багато цікавих речей, та не знаємо, що буквально за три кілометри від рівненської околиці руйнується та хатина, у якій мати колисала майбутнього Президента України. І ніхто не намагається зупинити цей процес.