• Головна
  • Рівняни звільняються з роботи, бо живуть у незрозумілому «апендиксі» обласного центру
13:01, 9 січня 2014 р.

Рівняни звільняються з роботи, бо живуть у незрозумілому «апендиксі» обласного центру

Те, що сучасний Золотіїв – не частина Рівного, розумієш, щойно сівши у таксі. Байдуже, якої служби. Чомусь із залізничного вокзалу, виявляється, набагато дорожче дістатися до перших будинків цього мікрорайону, аніж, скажімо, на вулицю Макарова. Парадокс, за який доводиться доплачувати кожному мешканцю колись великого і багатого села Золотіїв.

Той факт, що Золотіїв приєднали до Рівного ще на початку 60-х років, відомий небагатьом, і про це згадують лишень напередодні місцевих виборів, обираючи до міської ради депутата або міського голову. В інший час мешканцям потрібно мало не доводити, що вони – це Рівне, і у міському бюджеті повинні бути закладені кошти на потреби колишнього села, яке нічим не відрізняється від Північного, Тинного тощо. Що їм так само потрібен благоустрій, асфальт, смітники…

Межі Золотієва – старого чи нового – не визначені, що дуже грає на руку теперішнім таксистам. Дехто визначає старт додаткового нарахування на поїздку відразу після початку Золотіївського моста, дехто – після Млинівського. І навіть той факт, що ці укріплення знаходяться на вулиці Князя Володимира, не справляють на таксистів жодного враження. Хочеш до Золотієва – плати зверху. Та більшість таксистів намалювала собі умовну риску, перетнувши яку, людям потрібно діставати додаткові 3-5 гривень. І байдуже, що проїхати потрібно лише 100 метрів. Відтак, деякі люди виходять із таксі заздалегідь, щоб якось зекономити сімейний бюджет. І якщо таксі на розвилці поїде не вниз у Золотіїв, а поверне праворуч на Млинівську в напрямку митниці, пасажиру не буде потрібно доплачувати, навіть якщо проїде він при цьому значно довший шлях!

Щоб наші читачі розуміли, дістатися до цього району міста у вечірній час чимось іншим, крім таксі, неможливо. Ті транспортні засоби, маршрут яких проходить через вулицю Олексинську (№№43,44), закінчують роботу у кращому випадку о 20.00, а у вихідні взагалі водії встановлюють розклад руху на власний розсуд. Очевидно, що вони не є настільки рентабельними, як, скажімо, інші напрямки, але, по-перше, маршрут визначали не мешканці цього району, відтак чому вони мають страждати від незручностей; по-друге, графік роботи маршруток затверджений умовами тендеру, на які погодився перевізник, і нікого із пасажирів не цікавить, що денна виручка перевізника менша за витрачене пальне; по-третє, власник маршрутки мав би наперед знати умови тендеру, і якщо вони справді такі кабальні і маршрут не окуповується, то не брати участі у конкурсі. Мешканців не цікавлять ці підводні течії, їх цікавить одне – безпечно дістатися додому.

Натомість ситуація така. Перша маршрутка на Олексинській з’являється о 6.40 (хоча мала б о 6.20), і деякі мешканці вже не встигають на роботу – до кондитерської фабрики, цегельного заводу тощо. Мріяти про те, що цією ж маршруткою вони дістануться і додому, не доводиться. Скаржаться пасажири і на водіїв, які, виявляється, ігнорують пільговиків. А якщо хтось наважиться вголос сказати, що їде за пенсійним посвідченням, лайки буде стільки, що на ній можна доїхати аж до залізничного вокзалу. Доходить до абсурду: у салон, де знаходиться дві молоді людини, заходить пенсіонерка з посвідченням, і водій, не соромлячись, відповідає їй – «у мене вже є». Люди зізнаються, аби бодай не чути весь той бруд, який виливається на них після пред’явлення посвідчення, вони взагалі перестали ним користуватися. Між тим, в умовах кожного тендеру закладено чорним по білому: мікроавтобуси іноземного виробництва зобов’язані перевозити ОДНОЧАСНО (не протягом дня) двох пільговиків, вітчизняного – чотирьох.

Маршрут №35 під вечір починає ходити щогодини, хоча вдень маршрутки їздять кожні 15 хвилин. І коли на годиннику десята вечора, всі розуміють, що єдине спасіння – таксі, яке і встановлює свої правила, або одинадцятий маршрут – пішки. Останнім і користується більшість. Хто встигає, їде на залізничний вокзал на останню Шпанівську маршрутку, решті ж доводиться обирати – ногами, на таксі або міняти роботу. До речі, саме така зухвала поведінка перевізників щодо графіка роботи маршруток і стала причиною того, що люди у Золотієві змушені міняти роботу. Коли сімейний бюджет тріщить по швах, таксі з роботи – ніби святкування під час чуми.

Дмитро Якимець, голова ГО «Рівненський громадський контроль»:
– Маємо звернення від мешканців мікрорайону Золотіїв (вулиці Золотіївська, Олексинська, Вишнева) із скаргою на те, що проїзд на таксі до зазначеного району в усіх службах таксі Рівного тарифікується із включенням додаткової плати – як поїздка за межі міста. На думку мешканців цього мікрорайону, це є неправомірна змова перевізників, яка призводить до несправедливого та необґрунтованого подорожчання послуги перевезення. І з цим важко не погодитися. Золотіїв є частиною Рівного, який приймає безпосередню участь у життєдіяльності міста, в тому числі у виборчих процесах. Однак така штучно створена вибірковість у тарифікації перевізників дискримінує жителів цієї частини Рівного.

Редакція «Рівненської правди» скеровує до всіх відповідних інстанцій інформаційні запити, аби отримати пояснення та донести їх до мешканців Золотієва: на якій підставі власники маршрутів самовільно встановлюють графіки роботи; якими є дійсні графіки роботи маршрутних таксі №№43, 44 та 35, встановлені відповідно до умов тендерів; на якій підставі служби таксі встановили додаткову оплату за проїзд у межах Рівного (Золотіїв – це частина Рівного). Додатково ми звертаємося до Регіонального відділення Антимонопольного комітету щодо можливої домовленості керівників служб таксі Рівного про додаткові нарахування на поїздку та прокуратури міста.
Чому коли вибори, Золотіїв – це місто, а решта часу – незрозумілий апендикс обласного центру?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...