МОЗ намагається забрати Рівненську медичну академію у громади: що стоїть за ідеєю передати заклад державі

За інформацією джерел, Міністерство охорони здоров’я звернулося до депутатів Рівненської обласної ради з пропозицією безоплатно передати Рівненську медакадемію зі спільної власності територіальних громад області у державну власність. Фактично це означає, що академію, яку рівняни роками створювали на свої гроші, можуть просто забрати.

У міністерстві начебто пояснюють ініціативу наміром об’єднати Рівненську медакадемію з релокованим до Рівного Луганським державним медичним університетом. Аргументи звучать красиво: посилення наукового потенціалу, ширша клінічна база та інтеграція освітніх програм.

Але за цією упаковкою залишається просте і дуже незручне питання: чому для співпраці двох закладів потрібно забирати у громади її академію?

В документах, які аналізували наші джерела, немає жодного обґрунтування, чому для цього потрібно саме відбирати майно у громади. Чому не можна просто підписати договір про співпрацю, партнерство чи спільні проєкти? Чому обов’язково забирати те, що ми разом будували? 

Академія, яку створювали громадяни Рівненщини

Рівненська медична академія — не випадковий актив і не рядок у чиновницькій таблиці. Це один із найстаріших медичних навчальних закладів області, історія якого починається ще у 1945 році. Це не лише корпус у Рівному, а й відокремлені підрозділи у Дубні, Костополі та Рокитному. Тобто йдеться про цілу освітню мережу, яка роками працювала на кадрові потреби медицини Рівненщини.

Цю мережу створювали не в міністерських кабінетах, а тут, на Рівненщині. Її утримувала і розвивала саме наша область. Усі рішення ухвалювала наша обласна рада відповідно до потреб нашої області. Лише близько п’яти років тому з обласного бюджету на академію виділяли майже 127 мільйонів гривень щорічно. Це були наші спільні гроші, які роками спрямовувалися на те, щоб Рівненщина мала власний потужний центр підготовки медичних кадрів, а не залежала від сторонніх.

За ці роки академія не просто “існувала”. Ми створили сучасний симуляційний центр, посилили матеріально-технічну базу, відкрили нові освітні простори, отримали ліцензію на підготовку лікарів. Область свідомо створювала свій потужний центр підготовки медичних кадрів, щоб закривати кадрові потреби у місцевих лікарнях.

Навіть у найскрутніші часи, коли бюджет тріщав по швах, академія отримувала пріоритетне фінансування. Бо для Рівненщини це був стратегічний вибір — мати власних спеціалістів, а не залежати від когось.

А тепер Рівненська обласна рада збирається передати все це державі безоплатно. Або є зацікавлені особи, які просувають це рішення.

Громада вкладала роками, а рішення можуть забрати одним голосуванням

Найнебезпечніше в цій історії — не сама ідея співпраці з Луганським медуніверситетом Проблема в іншому: співпрацю чомусь пропонують почати з того, щоб Рівненщина втратила заклад, який сама ж і розвивала понад 80 років.

Упродовж усіх цих років саме на рівні області ухвалювали рішення про нові спеціальності, фінансування, підрозділи, навчальні простори, матеріальну базу та кадрові пріоритети. Академія була частиною обласної політики в медицині, а не просто навчальною установою з окремою вивіскою.

Це важливо. Бо медична академія готує кадри для лікарень області, для районів, для громад, для системи, яка щодня потребує медсестер, фельдшерів, лікарів і молодих спеціалістів. Якщо центр ухвалення рішень переїде з області на державний рівень, Рівненщина вже не зможе самостійно визначати, які спеціальності їй потрібні, які підрозділи зберігати, які напрями розвивати і куди спрямовувати ресурси.

Унаслідок цього рішення виникає ризик того, що ми залишимося без необхідних фахівців у лікарнях і цей ризик не можна ігнорувати.

Окремо варто згадати й управлінські зміни останніх років. Після рішень, ініційованих на рівні керівництва обласної ради, зокрема Андрієм Караушем, академія пройшла через серйозне оновлення управління. Попереднє керівництво, щодо якого лунали корупційні звинувачення, було замінене, а команда закладу посилена людьми з досвідом у медицині та освіті області. Тобто Рівненщина не просто “тримала” академію на балансі. Вона намагалася її очищати, посилювати і перетворювати на сильний регіональний медичний центр.

Луганський медуніверситет. Від релокації до об'єднання

Після початку повномасштабної війни Луганський державний медичний університет був релокований до Рівного. Рівненщина прийняла заклад, дала йому можливість працювати в безпечніших умовах і продовжити освітній процес. Це був правильний і людяний крок. Університет, який через російську агресію втратив можливість працювати на своїй території, потребував підтримки.

Луганський медуніверситет та Рівненська медакадемія вже певний час працювали паралельно. Вони могли співпрацювати, обмінюватися досвідом, створювати спільні програми, розвивати наукові напрями, користуватися можливостями регіону. Для цього існують договори, партнерства, меморандуми, спільні проєкти, освітні й наукові програми.

МОЗ пропонує інший крок — юридично об'єднати два заклади шляхом передачі Рівненської медичної академії у державну власність.

І тут виникає ще одне питання, яке не можна замовчувати. Якщо після завершення війни Луганський державний медичний університет зможе повернутися на Луганщину, що залишиться Рівненщині? Чи зможе область відновити окрему Рівненську медичну академію в тому вигляді, в якому вона існує зараз? Чи не виявиться, що заклад, який громада розвивала десятиліттями повернути назад неможливо?

Це не дрібна деталь. Це один із ключових ризиків, який слід враховувати Рівненській обласній раді та громаді під час обговорення таких рішень.

Без гарантій — це не реформа, а небезпечний експеримент

У разі передачі академії державі Рівненська область втратить право власності на майновий комплекс, який створювався коштом кількох поколінь жителів області. Подальші рішення щодо структури закладу, його підрозділів, майна, фінансування, управління та стратегічного розвитку ухвалюватимуться вже не на рівні нашої області.

У документах, які аналізували наші джерела, немає окремих юридичних гарантій щодо збереження існуючої мережі підрозділів, коледжів, ролі академії для Рівненщини чи обов’язкового врахування інтересів територіальних громад. А без таких гарантій будь-які слова про розвиток залишаються лише словами.

Можна скільки завгодно говорити про оптимізацію, ефективність і міжнародне фінансування. Але якщо в результаті громада втрачає власність, контроль і можливість впливати на майбутнє закладу, то для Рівненщини це виглядає не як посилення, а як вилучення активу.

Особливо дивно звучить аргумент про ефективніше використання ресурсів. Для держави це може означати економію. Для області — втрату того, у що вона роками вкладала гроші, політичну волю, управлінські рішення й людський ресурс. Економія для Києва не завжди є виграшем для Рівного.

Хто відповість, якщо громада втратить академію?

Рівненська медична академія — це не просто будівлі, які можна передати з одного балансу на інший. Це люди, студенти, викладачі, підрозділи в районах, історія закладу, сформована система підготовки кадрів і стратегічне значення для медицини області.

Якщо її передадуть державі без жорстких письмових гарантій, Рівненщина може втратити значно більше, ніж юридичний статус засновника. Вона може втратити інструмент, за допомогою якого роками закривала потреби своїх лікарень і громад.

Тому депутати обласної ради мають дивитися на цю ініціативу не як на технічне питання порядку денного. Це не просто “передача майна”. Це рішення про те, чи залишиться в Рівненщини власний медичний освітній центр, чи область добровільно віддасть його державі в обмін на обіцянки, які не підкріплені жодними гарантіями.

Питання має стояти прямо: чому громада повинна віддати академію безоплатно? Чому співпраця з Луганським медуніверситетом неможлива без передачі власності? Хто гарантує збереження підрозділів у Дубні, Костополі та Рокитному? Хто гарантує, що академія не втратить свою рівненську ідентичність? Хто гарантує, що після можливого повернення Луганського університету на свою територію Рівненщина не залишиться без того, що сама будувала десятиліттями?

Поки відповідей на ці питання немає, рішення про передачу академії виглядає передчасним і небезпечним.