Дякую центру Матері проти залежностей https://narkohelp.com.ua/koduvannya-vid-alkogolizmu-rivne-luczk/ за те що завдяки вам я не п'ю вже 5 років. Я пройшов дуже великий шлях алкоголіка про який хочу тут розповісти. Але справжнім повортним моментом стало кодування по методу Довженка, відгуки про який дуже суперечливі.. Сподіваюсь моя історія буде корисною людям з залежністю.

Пити я почав ще в молодому віці – з компанією, після роботи, на вихідні. Спершу то було все «по-людськи»: пляшка пива, трохи коньяку на свято, або щось покріпше, як був привід. Потім приводи почали з’являтися що два дні. І якось воно так пішло, що вже й без приводу почав випивати. Сам для себе придумував, що маю зняти напругу, розслабитись, просто трохи відпочити. Але насправді вже тоді не контролював, скільки й коли п’ю.

Коли вперше спробував кодування від алкоголю, то вже мав серйозні проблеми. Вдома сварки, на роботі попередження, організм почав давати збої. Тоді з жінкою поїхали до якогось її знайомого лікаря в районному центрі, що нібито успішно кодує». Сиділи з ним в кабінеті, він щось говорив, щось робив, потім укол, і сказав, що тепер пити не можна, бо буде дуже зле. Перші два тижні було ніби нормально – страх трохи стримував. Але голові не стало легше. Зранку прокидався і не мав сили ні до чого. Злість на всіх, апатія, руки трясуться, серце калатає. Не пив але ніби й жив не краще. Через пару-трійку тижнів не витримав і напився. І так як я тоді зірвався то навіть страшно згадувати. Тиждень з хати не виходив, пив все, що траплялося під руку. Після того ледве не попав до лікарні з отруєнням. Але в нас якось і не прийнято просто так лікарів до хати звати. Думаю ви розумієте чому ні про яке лікування від алкоголізму і не йшлося.

Наступного разу кодувався вже сам. нікому нічого не сказав, назбирав гроші, поїхав до іншого спеціаліста у Львові. Там все виглядало солідніше: психолог, розмови, якісь графіки. Казали, що все науково, що ось зараз все зміниться. І правда, я знову протрималося це кодування від алкоголізму десь три тижні. Але було постійне внутрішнє відчуття, ніби щось стискає всередині. Робився нервовий, сварився з людьми на рівному місці, на роботі почав зриватись на колег. А потім став рахувати дні до завершення терміну дії кодування. І навіть він не наступив – я знов почав пити. І знов більше, ніж до того.

Потім була ще одна спроба – повіз син у Київ до якогось ледве не академіка, що мав дипломи і медалі. Заплатив син великі гроші. Там навіть не було уколу – просто лежав на кушетці, чув якісь звуки, запахи, казали, що то лікування алкоголізму гіпнозом чи то якась гіпнотерапія з енергетичною терапією. Протримався місяць. Після чергового зриву впав так низько, що навіть не міг встати з ліжка – трясло, пульс 150, в очах темно.

Щоразу після таких спроб я почувався ще гірше, ніж до того. Бо надія була а результату не було. І з кожною новою поразкою я переставав вірити, що взагалі ще щось зміниться. Пити хотілося не тільки фізично, а й морально. Алкоголь став моїм єдиним способом відключити мозок. А коли не пив, то ходив, як привид. Жінка втомилась і сказала, що більше не витримає – пішла. Син перестав брати слухавку. Роботу втримав дивом, але вже нікого не цікавило, що я там вмію всі бачили в мені проблемного.

Сидів вечорами на кухні, і сам собі думав: або зараз щось зробити, або ще трохи і вже з того не вилізу ніколи. Але сили не було ні до чого. В душі був суцільний бруд. Найгірше — що всі ті методи кодування від алкоголю ні разу не пояснювали, чому я п’ю, що в мене в голові, як з тим боротись. Мені просто казали: не пий, бо помреш. А я й так знав, що помру, але пити хотілося ще більше після тих лікувань.

В якийсь момент я просто перестав вірити, що взагалі ще щось може допомогти. Але внутрішньо відчував, що якщо зараз не зроблю останню спробу то все, або могила, або дно, з якого вже не піднімаються. Якось натрапив в інтернеті на відгуки про центр Матері проти залежностей. Спершу подумав, що чергова реклама. Але було щось таке в тих словах людей, хто там лікувався без прикрас і пафосу. Писали просто, але по-справжньому. Вперше за багато років я не відчув, що мені будуть втирати якусь чергову байку про чарівне зцілення.

Подзвонив. Відповіла жінка спокійним, стриманим голосом. Без тиску, без моралізаторства, просто пояснила, як усе відбувається. І вперше мене ніхто не питав всяку дурню. Було відчуття, що тебе не судять. Просто хочуть допомогти, якщо ти сам готовий. Вже під час першого приїзду в центр я зрозумів, що тут все не так, як я звик. Ніхто не обіцяв золотих гір, ніхто не казав, що ми вас вилікуємо за три дні. Але всі говорили чесно і прямо. Переді мною ніхто не грав роль святого лікаря. Там просто працюють люди, які розуміють, що таке залежність і не з книжок, а з життя.

Саме там я почув про кодування від алкоголізму в Рівному по методу Довженко. Знаєш, скільки разів я чув про кодування по методу Довженка відгуки від різних кабінетів і шарлатанів. Але тут було зовсім інше. Мене до неї готували. Не пхали одразу на кодування, як я звик, а спершу допомогли стабілізуватись – і фізично, і морально. Перед тим, як проходити сам метод, зі мною працювали кілька днів. Розказували, що саме буде, як це діє, на чому базується. Мені пояснили, що метод не змушує, він дає установку, яку приймаєш, якщо справді хочеш жити по-іншому. І що головне – він працює, коли сам усвідомлюєш, що далі так не можна.

Саме кодування від алкоголю не було страшним. Не було нічого з того, що я колись бачив, ні криків, ні гіпнозу з очима в стелю. Все спокійно, чітко, зрозуміло. Вперше після процедури я не почувався загнаним у клітку. Не було відчуття, що мені щось заборонили. Було зовсім інше, ніби хтось поставив крапку в тому багаторічному бруді й сказав: «Все, досить, починай знову, але по-людськи». І що найважливіше: після того я не мав ні тремору, ні нервів, ні постійного внутрішнього зла. Просто якось прийшло внутрішнє розуміння: я більше не п’ю. Не хочу. І не треба. Це розбиває серця моїх рідних. Досить. Я навіть сам не повірив. Перша ніч без алкоголю спокійна. Ранок чистий. Не було відчуття втрати. Після кодування від алкоголізму по Довженко в Рівному в центрі Матері проти залежностей було відчуття, ніби я нарешті прокинувся після якогось страшного сну.

І не скажу, що далі все було легко. Але саме після методу Довженка я мав відчуття внутрішньої сили. Не страху, як було раніше після «уколів», а сили. І головне – розуміння, що тепер я маю контроль. І це для мене було нове.

Після кодування від алкоголізму в Рівному по методу Довженко я ще кілька днів залишався в центрі. Не тому, що треба було, просто хотілося побути трохи в спокої, без суєти, без знайомих облич, які питали би ну що вип’ємо. Там у центрі я почав вперше за довгі роки говорити з кимось по-справжньому. Не про політику, не про погоду, не з похмілля, не з агресії. Просто про себе. Мене слухали – і ніхто не перебивав, не робив вигляд, що знає краще.

Коли повернувся додому, найважчим було не те, що навколо знов знайоме середовище, а те, що треба було вчитися жити заново. Без пляшки. Ранок починався не з того, що я шукав, де що залишилось з вечора. А з кави. Просто кави – і тиші. І я не знав, куди себе подіти. Були моменти, коли здавалося, що все одно зірвусь.

Пройшов перший місяць тверезості. Потім другий. На третій після кодування по методу Довженка стало зовсім легко. Ніби вже навчився жити без алкоголю. Але десь в середині відчував, що ще не до кінця впевнений у собі. Було таке враження, що стою на ногах, але як тільки вітер подує то можу впасти. Не пив, але думки ще були. Тоді я сам прийняв рішення пройти повторне кодування від алкоголізму по Довженко в Рівному в Матерях проти залежностей. Без тиску, без примусу, а сам. Подзвонив у центр, пояснив як є. Там сказали, приїжджай, ми все зробимо. І я поїхав.

Другий курс був коротший, бо я вже знав, що це таке. Але ефект був навіть сильніший. Бо цього разу я був не на дні, а вже тверезий, з ясною головою. Я сам хотів закріпити результат, щоб не втратити те, що вже виборов. Після повторного кодування від алкоголю я відчув внутрішню впевненість. З'явилось таке відчуття, що я не тікаю від алкоголю, а він сам від мене відходить.

Ще через пів року я знову пройшов курс. Третій. Це була вже не потреба, а радше профілактика. Як техогляд – перевірити, чи все на місці, чи нічого не хитається. І після цього вже точно відчув, що стою міцно. Без страху, що щось може зламатися. І з того моменту – жодного разу не виникло навіть думки, щоб повернутись до того способу життя.

Тепер я живу повністю без кодування від алкоголізму. Пройшло вже п’ять років. Не лікуюсь, не закодований, не ховаюсь від алкоголю, просто він мені більше не потрібен. Я не уникаю компаній, не боюсь, що хтось десь буде пити. У мене нема боротьби з собою, бо нема того, хто боровся б. Бо я знову став самим собою.

Іноді люди питають, як мені це вдалося. Я не кажу їм, що це просто. Але й не перебільшую. Найважливіше – не здаватися після першого курсу кодування по методу Довженка, якщо ще не впевнений у собі. Мені особисто знадобилось три етапи. І я ні про один не шкодую. Кожен з них мене укріплював. А головне – я не чекав, поки знову впаду. Я діяв наперед. І це спрацювало.

Якщо хтось читає це і вагається. Не тягніть. Не чекайте, поки втратите все, як багато хто. Допомога є і вона справді працює, якщо сам готовий щось змінити. Не соромно звернутись по допомогу, а соромно далі руйнувати себе й усе навколо. Я довго шукав, пробував усе підряд, падав, зривався, але тільки у центрі Матері проти залежностей, зрозумів, що таке справжнє одужання. Завдяки https://narkohelp.com.ua/koduvannya-vid-alkogolizmu-rivne-luczk/ кодуванню від алкоголізму по Довженко і тим людям, які там працюють, я вже п’ять років тверезий. Живу нормально, не тікаю від себе, нічого не боюся. І щиро вірю, що кожен може вибратись – якщо сам того захоче.

Всіх обійняв!