Під час підготовки статті було використано інформацію з ресурсу: https://2p.com.ua/alimony-online/

В Україні існує декілька основних правових механізмів, що дозволяють отримати аліменти. Здебільшого це подання позову до суду, звернення за судовим наказом або укладення нотаріального договору. Вибір методу залежить від конкретних обставин: офіційного чи неофіційного працевлаштування платника, наявності згоди між батьками чи бажання поєднати вимогу про аліменти з іншими позовними вимогами.

Подання позову до суду

Подання позову залишається розповсюдженим варіантом. Його ініціюють у кількох типових ситуаціях:

  • Якщо питання щодо аліментів вирішується разом із розлученням;
  • якщо потрібно довести батьківство платника;
  • якщо вимога про визначення місця проживання дитини поєднується з вимогою відшкодування аліментів.

Позов може визначати розмір аліментів у двох формах: відсоток від доходу (1/4, 1/3, 1/2) або фіксована грошова сума. Другий варіант часто обирається, якщо платник офіційно не працює чи якщо є потреба у більшому розмірі допомоги. До позову можна додати вимогу про утримання матері дитини до досягнення малюком трьох років, якщо вона не має власних доходів.

Особливості процесу і документи

  • Позов подається за місцем проживання заявника або платника.
  • Судовий збір у таких справах з позивача не стягують.
  • До позовної заяви додають копії свідоцтва про народження дитини та інші документи, які підтверджують вимоги (відсутність доходу, учбовий статус дитини тощо).

Після ухвалення рішення суду можна звернутися до виконавчої служби, щоб розпочати примусове стягнення, якщо кошти не сплачуються добровільно.

Подання заяви про видачу судового наказу

Судовий наказ є спрощеною процедурою, коли позивач просить стягувати аліменти у розмірі, визначеному законом (наприклад, 1/4 доходу на одну дитину). Важливі переваги такого методу:

  • Розгляд зазвичай триває до одного місяця.
  • Сторони не викликаються до суду.
  • Відсутня необхідність детальних доказів щодо доходу платника.

Отриманий судовий наказ можна передати роботодавцю або звернутися до виконавчої служби для примусового стягнення. Якщо боржник отримує зарплату офіційно, бухгалтерія вираховує відповідну суму. Якщо працює неофіційно, заборгованість накопичується, і згодом ДВС може застосувати додаткові заходи впливу.

Нотаріальний договір про аліменти

Укладання нотаріального договору доречне, коли батьки домовилися про добровільне утримання дитини. Такий договір формалізує розмір і форму виплат, включно з можливими додатковими витратами та графіком відвідувань. Якщо з часом платник припинить виконувати договір, отримувач звертається до виконавчої служби і вимагає виконання зазначених зобов’язань.

Можливість стягнення за минулий час

Закон дозволяє відшкодувати аліменти заднім числом, якщо є докази, що заявник намагався їх отримати, але платник ухилявся. У такому разі можна розраховувати на стягнення аліментів за попередній період, але не більше ніж за десять років.

Аліменти після повноліття

Обов’язок сплачувати аліменти може тривати й після 18 років, якщо дитина навчається очно і не має власних доходів. Також може бути продовжено утримання повнолітньої дитини з інвалідністю, якщо вона потребує додаткових коштів.

Відповідальність за ухилення

Неофіційне працевлаштування чи відсутність офіційної зарплати не скасовують обов’язок сплати аліментів. Для недобросовісних платників діє кілька санкцій:

  • нарахування пені в розмірі 1% від заборгованості за кожен день прострочення;
  • позбавлення права виїзду за кордон або права керувати транспортними засобами;
  • адміністративна та кримінальна відповідальність за систематичне ухилення.

Державна виконавча служба може стягувати кошти, виходячи з орієнтовної середньої зарплати по регіону, якщо боржник офіційно не працює.

Подання документів онлайн

Заяву про стягнення аліментів можна подати через систему «Електронний суд», якщо є електронний підпис. У такому випадку додаються скановані документи, а судовий наказ або рішення також можна отримати дистанційно та скерувати їх на виконання.

Стягнення аліментів – процес, який має декілька гнучких рішень. Позов, судовий наказ чи нотаріальний договір дають змогу отримати фінансову підтримку для дитини навіть без формального розірвання шлюбу.