Вітаю усіх! Я з вашого дозволу залишуся анонімом, не тому що я чогось або когось боюсь, а тому що мені напевно соромно деякі речі писати, і просто хочеться забути все те, що зі мною було довгі роки. А написати я вирішив тому що по перше сподіваюсь на те, що мені стане легше і я зможу по троху забувати своє минуле, а по друге я хочу подякувати клініці, в якій я проходив лікування алкоголізму в м Рівне відгуки про яку я також напишу. Медичний центр називається «Матері проти залежностей» і знаходиться у Рівному на вулиці Антоніни Горохович, 19, якщо що. Тож можете сміливо звертатись, ну а я почну свою історію від свого алкоголізму до настання повної тверезості.

м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19

(097) 000-46-71

(099) 000-46-71

https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/

Чому я став алкоголіком? Напевно, немає ніякої відповіді на таке запитання «чому?», де досить дивно для мене. Алкоголіками стають, тому що вживають алкоголь, а чому вживають алкоголь, то же інше питання і причин цьому безліч. Чому тоді не всім людям, які вживають спиртне потрібне лікування алкоголізму або кодування від алкоголю хоча в Рівному таких центрів достатньо. Я не знаю як там інші живуть, але зі мною доля зіграла у злий жарт. В дитинстві я був бешкетником і двієчником, але це тоді було нормально. Сім’я в мене до речі нормальна була, і батько і мати з вищою освітою, ніколи не вживали, ну хіба що на свято якесь велике пару чарок, тай то ж нічого прям не значить. Коротше, лікування алкоголізму ні в Рівному, ні в будь-якому іншому місті, де вони жили, нікому не потрібно було. Те, що я був бешкетником і двієчником не робить із людину обов’язково таку, яким я став пізніше. Коли я закінчив школу і вступив до вишу, то спочатку навіть взявся за голову і мені навіть подобалось вчитися. Я відчував себе дорослим і мав якусь відповідальність, зобов’язання і навіть ціль. І моєю ціллю зовсім не був реабілітаційний центр для наркозалежних в м Рівне, повірте мені. Я мріяв про свій бізнес, хоча не мав конкретних планів що до того який саме це повинен бути бізнес, але вже чітко вирішив, що працювати «на дядю» я точно не хочу.

На 3-му здається курсі вишу я здружився не те шоб з поганою компанією, але далеко не приклад для інших. Так, вони любили випити. А я треба сказати до того часу не дуже випивав, мені якось було все рівно на алкоголь, моєю розвагою були ігри, а ще я дуже цікавився машинами. Я мріяв завжди про крутий Ламборгіні Авентодор, як зараз пам’ятаю. Але потім, кол я потратив у ту компанію, мене нібито переконали, що життя в мене одне і молодість в мене одна, чому я не можу дозволити собі розважатися? Як це роблять усі. Я ж типу не задрот, не ботан, а нормальний чєл. А я і не відмовлявся від цього, тим паче мені було цікаво і весело з новими друзями. Хто знав, що мене це призведе в подальшому до кодування від алкоголізму і що відгуки я буду такі писати. Єдине тішить і радує, що пишу я це повністю тверезим і здоровим.

Мені так подобалося тусити з пацанами, знайомитися з дівчатами і все це звичайно під алкоголем і ніяк інакше.. І тоді це було дуже весело і вважалося круто. І ось так я загуляв одного разу на дууууже довго. То був день народження одного з друганів. А до речі забув сказати, майже усі в цій компанії були старші за мене і як вони казали, вони закінчили цей самий виш, в якому я навчався. І завжди, коли я їм казав типу я не можу з вами піти бо в мене дууууже важлива пара, то вони сміялися і такі типу: та забий, я закінчував його, потім все здаси, тут викладачі лояльні і багато від тебе не просять, а на крайній випадок заплатиш гроші. І я чомусь слухав їх, вони так вміли мене переконувати, що я вірив і по троху забивав на навчання. І от продовжу про день народження. Зібралася нас тоді величезна компанія, чоловік 25. І тоді мабуть стався мій перший запій, що мені потрібно було робити виведення з запою вдома… Коротше, ми пішли тоді на тусу в клуб. Понапивалися страшно, я навіть не пам’ятаю половини з того, що там відбувалося. Кажуть, що одного забрала поліція за бійку, інший кудись пропав. А я взагалі прокинувся у туалеті клубу весь у блювоті… Капець!

Після тієї ночі я зрозумів, як викликати відразу до алкоголю, мені взагалі не хотілося пити, але, я писав, що тоді почався мій запій і так, саме так і було. За мною прийшов друг, який встигнув вдома поспати і трохи протверезіти і побачивши мене, каже, що мені терміново треба випити, так би мовити похмелитись. А я реально не міг навіть думати про алкоголь, мене нудило від одного виду напоїв. Але друг настояв тоді, сказав: через не можу, давай, тобі стане краще!. І справді. Я знов послухався і випив пива. Після одного пива мені дійсно стало краще. Тоді він умовив мене на друге, типу одне пиво то для дітей, а ти ж мужик, тобі треба мінімум два. І як можна зрозуміти на цьому все не завершилось. Під вечір я приповз додому, проспався, а зранку почав обдзвонювати товаришів, з ким би піти ще пригод пошукати та похмелитись перед цим.

Так продовжувалось десь тижні два. Я серйозно, я забив повністю на навчання, я вірив у те, що все підтягну, а якщо що – домовлюсь. Та через півтори тижні такого запою у мене трапилась реальна панічна атака. На той момент у мене вже був повний капець, у мене було все сплутане – день і ніч. Я просто спав коли вирубався, а коли прокидався то знову пив. Це привело до необхідності виведення із запою на дому в Рівному. До речі, нарколога також в Рівному, викликав мені друг. Я йому подзвонив і почав кричати у трубку, що я помираю реально, я більше не можу пити, я вмру, допоможи мені, мені треба прийти до тями і повернутися в універ! До речі з універу мені тоді вже дзвонили, але я звісно що не брав слухавку.

Коли мені робили виведення з запою вдома я все одно відчував себе наче я прийшов на анонімне лікування алкоголізму щось типу в анонімні алкоголіки. Чи було мені соромно? Ні. Не було. Мене цікавило тільки одне – щоб мені стало нормально, щоб я протверезів і більше не хотів пити, типу як викликати відразу до алкоголю, щоб мені взагалі не хотілося думати про нього принаймі тиждень. Так, це було дуже смішно. Але мене вивели з запою, все добре, я навіть прийшов в універ. А там мене відразу викликав куратор і почав питати типу де я був, куди пропав. Звичайно я почав ліпити щось типу хворів і все таке. Але довідки в мене не було, на дзвінки я не відповідав. І мене попередила куратор, що якщо таке ще раз станеться, то буде ставати питання про моє відрахування, адже я нічого не здав із того що мав здати, а на носі вже сесія…

Не важко здогадатися, що я пожалівся другові про це. Він як завжди мене заспокоював і казав що то все така фігня, просто забий… Вони лякають тіки і все, ніхто тебе не відрахує. І я знову повірив. Але на сесію, на її початок я все ж таки прийшов і навіть намагався щось здати. Але перший провал – і я повністю забив. Коли я не здав залік, я реально розізлився і нічого кращого не придумав, як піти у розрив. У той день я напився знову і дуже сильно. На наступний похмілля, я похмелявся і це перетворювалось у новий запій. Правда тоді мені не потрібне було вже виведення з запою вдома, я забив на все, і одного разу у такому вигляді приперся в універ. Де і дізнався що мене відраховано. Але я не дуже то і засмутився, чесно. Мене воно так дістало, все те навчання. Я вирішив що знайду якусь роботу і буду заробляти і тусити, це мене тепер більше всього цікавило.

Нажаль, все ставало тільки гірше. Так, я влаштувався на роботу на склад, гроші не великі, але і мені не треба було багато. Потусити попити пива чи горілки дешевої з пацанами мені вистачало. Якось я зустрічав своїх одногрупників, то вони казали мені як круто їм в універі, вже скоро кінець, випуск. А я довбень не довчився… Один мені прямо сказав, що виглядаю я дуже не дуже, і що по мені видно, що я бухаю і краще б пішов на кодування від алкоголізму в Рівному ціна буде значно нижчою ніж те, скільки ти пропив. Мене це навіть трішки образило, тому що ну яке він мав право казати мені що робити? Взагалі знахабнів. Те, що я випиваю вечорами або на вихідних дає мені право розслабитися, я ж працюю, у мене є робота. Не важливо яка, але я не бомж, та й робота ця тимчасова, потім знайду щось краще. Але він все одно сказав, щоб я подумав, і якщо надумаю щось, то він типу готовий мені в цьому допомогти. Чому він такий добрий до мене, спитаєте ви. Тому що він щось типу друг сім’ї, точніше його батьки. І одного разу мої батьки їх дуже сильно виручили. Тож мабуть він відчував що винен мені, не знаю.

Пройшов деякий час.. Я втратив безліч робіт, сидів без грошей. Просити у батьків – то вони вже не давали. У ломбарді мене знали всі, у магазині біля двору знали всі продавчині, у яких я міг дозволити собі брати пляшку якусь у борг. До речі мені більше не робили виведення з запою вдома а в клініці тим паче, тому що у мене все життя перетворилося у суцільний запій. Ще у мене вдома був ноутбук, це мабуть єдине більш менш цінне, що в мене залишилось, реально, тому що іноді не було за шо купити хліба, мовчу вже про алкоголь, хоча він був на першому місті завжди. До речі, з тією компанією я потроху припинив спілкування, точні вони зі мною напевно. Я вже не був той, хто може 5 чоловік відразу пригостити, тому що в мене нічого не було ні роботи, ні грошей, ні заощаджень. Одного вечора я про це дуже багато думав. Мені було дійсно прикро, що друзі так зі мною поступили. І тоді я вперше задумався про https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ реальне лікування алкоголізму в Рівному у наркологічному центрі. Мені не зовсім хотілося, чесно, я думав що можу все ще взяти себе в руки і сам кинути пити.

І от мені 35 років. У мене нічого немає. Ні сім’ї, ні постійної роботи. Всі роки я просто перебивався якимись заробітками. Алкоголь вже давно став частиною мого життя. І я вкотре, на свій день народження подивився на себе і задумався про те, а скільки коштує кодування від алкоголю, може воно того варте? Може я реально зможу хоча б на якийсь час кинути пити. І заради цікавості почав гуглити лікування алкоголізму Рівне, ціна, які умови і таке інше. Майже одразу і знайшов медичний центр «Матері проти залежностей». Якщо що, ось їх сайт https://narkohelp.com.ua/. До речі я також знайшов багато відгуків про лікування і кодування від алкоголізму, і мене це ще більш надихнуло. Так я і опинився на анонімному лікуванні алкоголізму в цьому центрі. До речі по допомогу я звернувся до свого одногрупника колишнього, але відразу не казав навіщо мені гроші. Було трошки соромно, але я ще побоювався, що він мені не повірить. На моє здивування він позичив мені деяку суму, з умовою що після того як я вилікуюсь, то буду йому віддавати, хоча б частинами.

Перше враження від центру «Матері проти залежностей» було дивним. Я думав, що тут буде все за класикою, хоча раніше не бував у таких установах, але приблизно розумів як все відбувається в лікарнях. Але потім я доволі швидко змінив свою думку. Ставлення до пацієнтів тут зовсім не таке, як я звик у звичайних лікарнях. Але це не єдине. По перше умови тут класні, все сучасне, є чим зайнятися. Якщо ви думали, що тут треба буде просто лежати і пити якісь пігулки, то все зовсім не так. Тут є чим зайнятися – спілкування, спортивні ігри, басейн, все чого душа побажає. Тут навіть ні про який алкоголь думати не треба. Але найважливіше це те, як проходить сама реабілітація від алкоголізму. Після проведення всіх необхідних маніпуляцій, детоксикації і таке інше, настає найважливіший момент – реабілітація, групи, спілкування з психологами, всілякі фізіотерапії. У тому місці мені не було соромно і я не боявся про себе розказувати всю правду, про те як пив, яким я був огидним, як мене відрахували, що я нічого не добився і таке інше. На мене дивилися з розумінням! Зі співчуттям, з добротою, але ж ніяк не з презрінням чи чимось таким. Мені подобалося за собою помічати прогрес і хороші результати, та й лікарі тут класні, не просто роблять свою роботу, а живуть нею!

Зараз я давно вже завершив анонімне лікування алкоголізму (мушу підкреслити що саме АНОНІМНЕ, як і повинно бути) і не п’ю з тих пір, а пройшло вже два роки. Життя налагоджується, тому що у мене на першому місті вже не алкоголь, а соціалізація і створення здорової нормальної сім’ї. у мене навіть вже є дівчина, з якою я хочу її створити.

Сподіваюсь було цікаво і повчально. Нікого не хочу насправді вчити, а лише дати пораду – ніколи не пізно звернутися по допомогу. Якщо у мене вийшло то і у вас вийде обов’язково, і я думаю кожному з вас допоможуть в «Матері проти залежностей», як допомогли мені. Тож тримайте контакти центру: https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/

(097) 000-46-71

(099) 000-46-71.

Всього найкращого!