Прівєт-прівєт) Моє ім’я Віталік і я наркоман. Але я вже бувший наркоман, тому шо вже більше 2-х років я чистий і дуже радий цьому. Так, мій відгук буде про лікування наркоманії в реабілітаційному центрі для наркозалежних м. Рівне «Матері проти залежностей». Але також я хочу розказати про своє життя і можливо хтось подумає тисячу разів перед тим, як приймати щось заборонене. І так, поїхали)

Насправді моя розповідь не така вже й весела, і напевно багато хто впізнає себе у моїй розповіді або свою близьку людину. Таким людям я хочу зразу наперед сказати – не треба опускати руки, а треба боротися за життя і все обов’язково буде добре. Від себе я можу порекомендувати медичний центр «Матері проти залежностей» який знаходиться в місті Рівне на вулиці Антоніни Горохович, 19 https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/ Тут всім допоможуть і не залишать в біді, я обіцяю.

Напевно спочатку я маю розказати про свою сім’ю. Що ж, сім’я звичайна: мама, тато, я, старший брат. Знаю шо в молодості у батька начебто були проблеми з алкоголем, але тоді ше ні мене, ні мого брата не було на світі. А от з наркотиками точно ні в кого не було проблем, ну або від мене це приховали просто. Тому я вважаю, що я така собі біла ворона в нашій сім’ї, яка проходила повноцінне лікування наркозалежності в м. Рівне, в спеціалізованій установі. Зараз я цього взагалі не соромлюся, я навпаки гордий тим, що я зміг вирватись з тієї ями, в яку до речі сам себе і загнав. Ну що ж. Стосовно сім’ї думаю ясно, нічого особливого, всі працюють, не бідні але і не заможні, ну типу на хорошу ікру гроші маємо) Звичайно так було не завжди, а у період моєї залежності я взагалі міг виносити з дому все, що вважалося цінним.

Вперше я спробував наркотики у віці 15 років. Я тоді тусувався з тіпами старшими за мене на 3-5 років. Коли в них або у мене були гроші, то ми пили пиво чи шось таке, а коли пацани діставали якусь травку, то взагалі було свято. І десь в 15 років я вперше спробував траву і гриби. Прикол від трави я спочатку взагалі не зрозумів, а от від грибів мене штирило дуже сильно. Да речі я пам’ятаю того хлопця, який нам все це підганяв, але він не барига, він теж був наркоманом, саме він поїхав невдовзі на безкоштовне лікування наркоманії кудись в область, батьки його туди сплавили, так він короче там і помер, не знаю правда від чого, але я так думаю шо він зірвався там просто і передознувся чимось.

До 20 років я якось ще не дуже сидів на всіляких наркотиках, але спробував чимало… І десь в районі 20-ти як раз мене понесло. Я розумію, шо я і до цього був уже залежний і по нормальному мені потрібно було лікування наркоманії в Рівному в нормальній клініці, але вийшло так, що я майже ніколи не палився перед батьками, у яких і своїх справ по горло. Вони мені довіряли, у школі на універі я якось справлявся, правда з кожним роком все тяжче і тяжче це було, але мені по життю завжди навчання легко давалось. От такий талант, який я загубив)) Так от, до 20 мене майже не палили на тому, шо я вживаю, може брат там десь шось винюхає, вломить мені разок і все, далі я ше більш обачнішим був)

Все почало ставати більш серйозним коли після 20-ти я почав все серйозно вживати, амфетамін, кокаїн, ЛСД, марки і тд. Мене швидко відрахували з універу, а на роботу я йти не дуже хотів. Тим паче шо в мене брат тоді звалив у Чехію працювати, а потім і батько підтягнувся, і вони мамі гроші висилали, типу на прожиття та моє навчання. А я ж не одразу зізнався шо мене відрахували, я навіть брехав шо мені потрібні гроші на навчання. Хоча насправді мені треба було думати як вийти з наркотичної залежності і ці кошти вкласти у вартість лікування наркозалежності, та хоча ж наркоман сам до цього дійде? Ніколи. Моя думка. От так я і жив деякий час. Мамі брехав шо у друга, завал в універі, а вона вірила. При цьому вона й сама працювала, то ж перший час коли я тягав по троху гроші, вона не помічала, якось так було всього достатньо.

Потім одного разу я дуже сильно загуляв. Помоєму то був чийсь день народження, когось з моїх так званих друзів у той час, такого ж торчка, як і я. Він тоді пам’ятаю приніс якість таблетки, екстазі напевно, не пам’ятаю, але мене від них так попаяло, шо я думав ніколи не прийду в себе..

У той період в мене вже була не тільки фізична залежність від наркотиків, але й повністю сформована психічна залежність від наркотиків. Я якимось чудом брехав мамі а вона вірила всьому, шо я кажу, і не запідозрила навіть мене ні в чому, хоча ознаки що свідчать про наявність наркотичної залежності у мене були настільки явні! А наслідки вживання наркотиків було видно по моїй зовнішності, і все це я вміло приховував. Я просто казав, шо я перевтомився, не спав, навчання забирає сили, планую на роботу ще влаштуватися. Про роботу звісно ж шо брехня була, як і про все інше. А сам я зависав будь де зі своїми так званими друзями, у когось ночував постійно, міг не з’являтися вдома по кілька днів, брешучи мамі шо я в дівчини залишився. У мене на той момент була до речі дівчина, вона теж зі всієї цієї тусовки наркоманів, вона часто й діставала все шо треба, ну а я тільки через це з нею і був. Зараз пишу про це і не можу навіть згадати як вона виглядала, я думаю, шо якщо я зустріну її випадково на вулиці, то я її не впізнаю. Якшо взагалі вона жива, тому що як ми знаємо наркотики дуже швидко вбивають, і якщо вона не пішла хоча б на якесь анонімне лікування наркозалежних в Рівному, то я боюся уявити шо з нею зараз, вона дуже сильно сиділа на наркоті, дуже.. І найстрашніше мене все ще чекає попереду..

Саме з тою дівчиною я вперше спробував ін’єкції. Мені здавалось тоді шо я просто бог, все, шо було до цього – дитячі забавки, ні про що. Ось справжній кайф і заради чого треба жити. Я не можу описати той стан зараз, тому що по-перше це було давно, по-друге він дуже швидко змінився на щось буденне, на щось таке, що не приносить того кайфу, але воно тобі потрібно щоб дожити до завтра. Тоді моя мати і дізналась що я наркоман. Тут не помітити ознаки наркотичної залежності вже просто неможливо було та і я не приховував. Мати казала, шо мене просто невпізнати було, я був просто скелетом, мене вітром могло здути запросто) блідий, впалі очі, а тут ще й проблеми з зубами. Так, у мене десь років в 25 почались такі проблеми з зубами страшні, деякі повипадали, деякі просто мертві чи доживають своє. Але коли мати дізналась, то я їй розказав не все, я їй не розказав що я роблю ін’єкції. Вона і так була в шоці, звісно, дізнатись шо твій син закончений наркоман, як тут не злитися. Вона тоді мне сказала, шо в Рівному є наркологічний диспансер, в якому працює давній друг тата. Він не дізнається, шо я типу його син, але він допоможе мені. І шо, ви думаєте мене це цікавило? Я просто психанув і пішов собі геть. Який наркологічний диспансер, яке лікування наркоманії?? Мені воно не треба. Мені треба була нова доза, тому без неї я просто помру!

Мене чомусь лякало те, шо мені доведеться приймати якісь препарати для лікування наркотичної залежності, але мене зовсім не лякали наркотики. Я без них жити не міг просто. Я знав, що це таке, я знаю шо воно мені дає, а від ліків я думав я точно зкопичусь. І саме головне, шо я не хотів нічого міняти, мне абсолютно все влаштовувало. У мене є де взяти дозу, у мене є де взяти гроші. Все. Це був замкнутий круг кожного дня. Одне й те саме, одне й те саме. Але коли мати дізналася про все, мені стало важче діставати гроші, бо вона їх ховала від мене. Я звичайно, шо находив, але ставало все важче і важче. Інколи я не міг знайти, я не знаю, чи то їх правда не було вдома, чи просто мати їх переховала кудись, тоді я виносив з дому все те, шо було хоч трохи цінним. Я навіть мамину мультиварку виніс, представляєте? Коштовностей в неї як таких не було, вона не любила всі ці цяцьки, але техніку я майже всю зміг винести і віднести в ломбард. До речі, саме мамі потім довелося брати кредити і все це викуповувати. Батько з братом висилали мамі гроші на моє кодування від наркоманії, навіть пробували лікування наркоманії ціна якого була найвища в Україні, можливо я шось плутаю, але досить таки велика цифра була. Але то марно було все, я виносив гроші, я збігав з лікарень, коротше робив все, шоб повністю зруйнувати і своє життя і життя близьких.

До речі батько з братом періодично повертались в Україну, але мене майже завжди не заставали. Я постійно брехав, ховався, жив у друзів, у знайомих. З дівчиною тою давно розірвав, хоча вона мене ше дуууже довго переслідувала потім, я не міг ніяк відчепитись від неї. Єдине шо мене цікавило тоді, це дістати наркоти, яку вона мені і приносила, оце тільки за це я їй увагу приділяв. Уявляєте наскільки все це жахливо? Це просто пекло, і пекло для рідних людей.

Моя фізична залежність від наркотиків була настільки вже сильною, що якби мені запропонували наприклад мільйон доларів при умові шо я кидаю наркоту або дозу, я б звичайно обрав друге. Ну типу звичайно я б подумав, шо якшо буду мати мільйон, то я буду дозою запезпечен на все життя, але як тільки настає ломка, ти готовий будь від чого відмовитися, аби тобі полегшало.. Наркозалежні це розуміють і насправді це дуже сумно все. Сумно те, що такими людьми не займаються і дають їм губити себе, вбивати себе, не надають нормальне безкоштовне лікування наркоманії, а кому воно треба? Нікому… Хай люди вбивають себе, молоді люди, дістають ті наркотики, їх же зараз з легкістю можна дістати будь кому.. От що сумно і страшно.

Мені пощастило потрапити на лікування наркоманії в Рівне в медичний центр «Матері проти залежностей» в 29 років. У мене був уже величезний наркоманський стаж… Потрапив туди знову ж таки завдяки батькам і брату, які весь час шукали для мене наркологічний диспансер в Рівному https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/ не кинули мене, не відреклися від мене, а йшли вперед до цілі і врятували мене. Коли я потрапив до клініки, я подумав, шо моє життя тут і закінчиться десь через пару годин. Я думав мене прив’яжуть, закриють і забудуть про мене) Якщо ви дивилися такі фільми і думаєте, шо все насправді так і є, то ви дуже помиляєтесь. Не знаю, як де, але в медичному центрі «Матері проти залежностей» я доволі швидко оговтався і прийшов до тями. Звичайно, шо зі мною працювали досвідчені лікарі, професіонали своєї справи, за мною був постійний догляд, для мене була індивідуальна програма лікування і реабілітації наркоманії, перевірені і дієві препарати для лікування наркотичної залежності. Найголовніше, з чого взагалі починається нормальне ефективне лікування наркоманії, це з розмови з психологом. Я це зрозумів саме тут, і якшо хтось із вас зараз подумає, типу та шо той психолог, він безпонтовий, психологи тіко і вміють шо гроші дерти. Це не правда, нормальний психолог це майже головне в лікуванні наркоманії і алкоголізму.

Ще з головного, шо має бути при лікуванні наркоманії, це треба спілкування і спілкування саме з такими ж людьми, які були наркоманами, а потім проходили терапію тут, у цьому закладі. Для тебе такі люди будуть як приклад, ти будеш до них дослухатися і вони тобі допоможуть. Взагалі вся ця схема повинна бути налагоджена як годинник, тільки так можна чогось досягти, як я досяг в медичному центрі «Матері проти залежностей». Зараз вже пройшло більше 2-х років і як я писав на початку, я чистий! Я продовжую ходити на збори, мені це подобається, я люблю спілкуватись з новими пацієнтами, я дуже хочу їм допомагати і я знаю, шо в мене це виходить. Тому я просто не маю права стояти осторонь, я повинен допомагати, як мені допомогли спеціалісти з клініки.

Хочу ше дати пораду всім тим, хто за своєю близькою людиною помітив ознаки що свідчать про наявність наркотичної залежності – не чекайте, не панікуйте і не намагайтесь самотужки це подолати. На питання «чи можна позбутися наркотичної залежності?» Відповідь «так!» але це треба робити розумно, із залученням профільних спеціалістів, психологів і наркологів, тільки тоді все вийде. Тому якшо до вас вже прийшло таке горе, то ви завжди можете звернутися в МЦ «Матері проти залежностей» https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/ Для всіх, кому потрібно, я з радістю залишу контакти: 097 000-46-71; 099 000-46-71, звертайтесь, вас ніхто не вкусить, вам тільки хочуть допомогти! Не треба боятися, треба діяти. Всього вам найкращого, з вами був ваш Віталік))