Лікування алкоголізму раз і назавжди існує! Моя історія життя

я дуже багато читав відгуки про лікування алкоголізму у Рівному аж поки сам не дійшов висновку, що я маю розповісти свою історію. Мені за багато чого скоєного в житті дуже соромно, напевно саме тому я так довго вагався, але сподіваюсь, що коли я закінчу свою історію, мені стане набагато легше і я зможу допомогти людям, які того потребують.

Мова піде про моє лікування алкоголізму в Рівному ціна якого не така велика, ніж ціна того, чого я лишився за всі роки свого алкогольного стажу. Маю сказати, що я не вперше проходив лікування алкоголізму в Рівному – до цього мені робили ще кодування від алкоголізму у Луцьку і виведення з запою на дому в Рівному. Але по справжньому мені допомогли в медичному центрі «Матері проти залежностей» https://narkohelp.com.ualikuv/anya-alkogoliznmu-rivne-czina-vidguky/ після якого відновив своє життя і заново народився! Кому зараз цікаво, цей центр знаходиться у місті Рівне, вулиця Антоніни Горохович, 19, телефони:

(097) 000-46-71

(099) 000-46-71

Отже тепер я почну..

Зараз мені 42 роки, живу також у Рівному. Серйозно пити я почав десь у років 17, тобто для багатьох це напевно досить пізно, але це не важливо. Яка різниця коли почав пити, якщо це все одно призвело тебе до лікування алкоголізму? Так от і я про те ж…

у 17 років я познайомився з дівчиною, вона була з досить заможної сім’ї, вся така правильна. Але це було на перший погляд, їй мабуть було нудно серед таких як вона і от вона кинула око на мене, звичайного хлопця зі звичайної сім’ї. до речі у мене в сім’ї ніколи не поставало питання як викликати відразу до алкоголю чи взагалі як вилікувати алкоголізм, тому що у мене в сім’ї не було алкоголіків. Окрім мене. Так от, я познайомився з Аліною і ми доволі швидко почали зустрічатися. І вона завжди хотіла якихось пригод. То потащить мене в клуб, то у бар, то у ліс, то ще кудись і завжди (головна умова) бути з алкоголем. А коли вона випивала, то вона просто була неконтрольованою. Тоді мені треба було набагато більше щоб напитися, ніж Аліні, тому я на початку наших стосунків не чудив ще. Але з часом нам з нею ставало замало того алкоголю, який ми зазвичай випивали, і ми почали переходити на більшу кількість і більш міцні напої. Грошей у неї завжди було вдосталь, тому вона «годувала» мене завжди. А мені це і подобалось, а кому буде погано від того, що гарна дівка ще й платить за тебе? Це ж кайф! Але зустрічались ми всього лише 2,5 роки, так як потім батьки забрали її в Англію, ну а я лишився тут. Спочатку ми клялися друг другу що не забудем ніколи, що будем вірними, зізнавались у коханні, але я уже в душі десь із нею попрощався і мислив про те, як я буду жити далі. Я не бачив сенсу останні дні з нею проводити, адже я знав, що ми навряд ще коли небудь побачимось. А можливо не вчини я тоді, це вберегло б мене від реабілітаційних центрів для наркозалежних у Рівному та Луцьку, та ще від багатьох проблем… але повернемось назад. От моя Аліна повинна через 2 дні вилітати, а я замість того, щоб провести ці дні з нею, пішов гуляти до друзів на квартиру. Тоді був день народження одного мого знайомого і мене раптом запросили, чого я не очікував, але потім я уже зрозумів, що мене запросили не через мене, а через мою Аліну, типу хтось там на неї око положив. Але я прийшов сам і вже тоді почав чудити. На тій вечірці я дуже сильно напився, прям ДУЖЕ сильно і у ту ж ніч я зрадив Аліні з іншою дівчиною, ім’я якої я навіть не знав. Звичайно Аліна відразу дізналась про це (злі язики нашептали) і вона була просто у розпачі.. Вона так плакала, як зараз пам’ятаю, тоді мені зовсім не школа її було, а навіть зараз згадую і серце болить за неї. Але вже нічого не поробиш. І от коли Аліна поїхала, я продовжував гуляти, пити, веселитись, що згодом мене і приведе до першого виведення з запою вдома. Якось так вишло, що Аліна поїхала а старі звички лишилися і я тоді зрозумів, що це мені не з нею було весело, мені було весело, тому що я пив. У мене з легкістю з’являлись нові друзі, мені було цікаво щось учудити з ними. Але одного разу зовсім раптово все вийшло з під контролю. Я не помітив, як пив буквально днів 10 без перестану і на десятий день я не пам’ятаю як прокинувся дома, біля свого ліжка, обутий, одягнений, весь брудний.. вдома була тільки мати. Я як прокинувся, то відчув просто неймовірний жах і біль. Все моє тіло і мозок просто знущались з мене, я думав що зараз тут і помру. Єдиний вихід був для мене це звісно ж випити грам 100, щоб полегшало. Мати коли почула, що я отямився кинулася до мене, але замість нормальної розмови у нас вийшов скандал. Я нічого не хотів чути поки не вип’ю, тому що мені було так погано, як ніколи, я не міг двох слів зв’язати, в мене боліла кожна клітина тіла, кожен волосок. Це жах, ті хто таке переживав мене точно зрозуміють. А також зрозуміють ті люди чиї родичі алкоголіки, я знаю як вам тяжко і боляче… саме тому мої відгуки про лікування алкоголізму в Рівному або чиїсь інші відгуки про лікування у іншому місті вам мають допомогти. Таких як ми, алкоголіки, треба не закривати, не ставити якісь ультиматуми чи скандалити, нас треба лікувати, тому що ми хворі, ми залежні. Так от повернемось в той день.. я пам’ятаю що дуже сварився із мамою, лаяв її, просив а точніше требував дати мені випити інакше я просто тут помру в неї на очах. Не знаю як, але вона тоді змогла викликати лікарів для виведення з запою вдома, вмовила мене і я погодився. Вона напевно думала, що така процедура має на увазі повноцінне кодування від алкоголізму, звідки ж їй було знати, що це лише тимчасово. Мене просто вивели з того адового стану, але ж залежність нікуди не поділася. Уже наступного дня я знов думав про те, де і з ким мені зависнути, чого б мені випити. Так, може про горілку я тоді і думати не хотів, а от пам1ятаю пива мені дуже кортіло, в чому я собі і не відмовив.

Що цікаво, у той період, мені було десь 24 роки, я зміг влаштуватися на роботу підсобником. І з таким ритмом життя який у мене був я ще доволі довго там затримався. А точніше сказати затримався до першого кодування від алкоголізму у Луцьку вже. Це сталося досить непередбачувано. Коли у мене на роботі були вихідні, я звичайно ж не просихав жодного дня. А одного разу мені треба було поїхати до Луцьку по справах мами, я не знаю як вона мені то довірила, тому що знала, що я вже в дорозі буду бухати як не в себе. До того ж я там познайомився з одним таким самим алкашем як і я, і ми стали вже чи не найкращими друзями за ті пару годин. Коли ми дісталися Луцька, то звісно ж я забив на все і продовжив пити зі своїм новим другом, у якого до речі і залишився жити десь на тиждень. І той тиждень був просто чимось жахливим. Щось схоже коли у мене був той запій, але тут було інше. Я одного дня не пам’ятаю як опинився в компанії незнайомих мені людей, там були чоловіки і жінки, усі були набагато старші за мене. Мого «друга» там не було, і мені, навіть у тому стані, було не дуже приємно знаходитись у тій компанії і я вирішив піти собі. Але куди йти якщо я не знаю міста? Я просто блукав п’яним і впав де прийшлося. Отямився на лавочці і зразу почав дзвонити другові з Рівного, дякувати богові телефон не вкрали, хоча кому той кнопковий телефон треба взагалі.. так от я тоді попросив друга щоб він забрав мене додому бо помру. Той сказав, що викличе мені таксі і щоб я їхав на анонімне лікування алкоголізму, а він потім щось придумає. Коротше так я і потрапив в наркологічний центр у Луцьку. Друг тоді мене звісно виручив грошима, він переказував у клініку їх, таксистам, майже усі ставилися з розумінням, але грошей вимагали більше і це очевидно. Звичайно мені треба було віддавати всі ці гроші другові, і я пообіцяв йому, що кину пити, влаштуюсь на роботу і все поверну. З роботи підсобником звичайно мене звільнили, тому що я більше тижня не виходив на роботу і взагалі зник, на дзвінки не відповідаю.. коли я повернувся додому у Рівне, то мати була дуже розлючена мене. Вона знала де я і що зі мною від того друга, тобто я знову її підвів..

Наступні 10 років практично нічим не відрізнялись. Змінювалось лише те, що я все гірше і гірше виглядав, осунувся, став блідим як наркоман, худим. Я перестав за собою взагалі слідкувати, якщо раніше я ще міг раз на тиждень сходити в душ, то тепер я хоч раз на місяць зуби почистив і то було б щастя. Жив весь час з мамою, яка за ці роки і сама дуже постаріла і посивіла.. а хто ж від такого алкаша взагалі не посивіє.. за цей час ще пару разів викликали нарколога у Рівне з області, який робив виведення із запою на дому, а запої в мене були частенько, і були вони вже серйозніші, і по місяцю тривали. Ви можете спитати, де я на все це брав гроші? Та легко. Коли в алкоголіка кожен день мета тільки одна – знайти бухло, то він видумає безліч хитрощів як добитися свого. Я крав, виносив речі з дому, грабував матір, одного разу у друга вкрав 600 гривень, ото улов був.. зараз мені дуже соромно за це, я до сих пір себе не пробачив і напевно ніколи не пробачу. До речі тому другу, який відправив мене на кодування від алкоголізму у Луцьку і ціна якого була доволі великою, я йому теж гроші не повернув. Коли він зрозумів, що зі мною діла не буде то просто послав мене і більше ми не спілкувались. Але зараз я маю сміливість і планую знайти його, щоб у першу чергу вибачитись, повернути борг, який напевно йому і не потрібен вже, але це моє бажання, так як я змінився, я став зовсім іншою людиною, я маю виправити всі помилки…

У медичний центр «Матері проти залежностей» в якому я пройшов успішне лікування алкоголізму в Рівному я потрапив завдяки матері. Я погодився на її вмовляння при одній умові, що якщо мені там не сподобається, то вона від мене відчепиться і дасть мені жити своїм життям. Я все одно уже нікому не потрібен, у мене ні дітей, ні власного житла, ні роботи, нічогісінько немає! Але я погодився і ми поїхали до клініки за адресою вулиця Антоніни Горохович, 19.. з того моменту моє життя докорінно змінилося. Так, я не до кінця вірив, що це буде найдієвіше лікування алкоголізму в Рівному і не тільки, як виявилось мені і в іншому мусті не допомогли. Так от, за весь чай перебування в реабілітаційному центрі для наркозалежних Рівного «Матері проти залежностей» я не тільки зміг знайти себе і позбутися своєї залежності… я ще й знайшов нових друзів і своє кохання. Її звуть Аліна, як би то не було іронічно. Вона теж була залежною, але на момент, коли ми познайомились, вона вже завершувала реабілітацію, а тільки но розпочав. Вона мені багато чого цікавого, добро і не дуже розказала про себе. Як її мати намагалась проводити лікування алкоголізму в домашніх умовах за допомогою різних заговорів, возила на державне лікування алкоголізму, навіть у Київ відвозила, закривали її там у лікарні майже на рік (!) уявіть собі! Але той рік вона там так і не побула, бо втекла звідти. І тільки тут, в медцентрі «Матері проти залежностей» вона змогла адаптуватись, взяти себе в руки і саме захотіти вилікуватись. Це щось неймовірне!

За весь час мого перебування в наркологічному центрі Рівного https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ у мене не з’являлось бажання повернутися до того життя. Так, це було неодразу, не варто вірити в казки. Але майже через місяць я і сам почав помічати, що я змінився. Поступово я набував нового вигляду, пішов у спортзал. За рік я змінився до невпізнаваності (тут ще й можна дякувати генетиці, що я не зовсім у страшко перетворився). Я почав собі подобатись, але звичайно що здоров’я не повернеш і у мої роки це вже проявляється надто сильно. Але! Початок покладено і я впевнений, що далі буде більше, а тим паче з такою підтримкою, яка в мене є зараз! Так, мені багато чого треба ще виправити, багато перед ким я винен, але я працюю і допоки не виправлю усі помилки, я не буду почуватись вільним, і у всьому цьому мені дуже допомагає центр https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ «Матері проти залежностей», моя кохана дівчина і моя мама. До речі у цьому реабілітаційному центрі для наркозалежних також надають психологічну допомогу і родичам залежного, тож будьте впевнені, в біді вас ніхто не залишить. Як я і казав на початку, сподіваюсь, що моя історія комусь допоможе, і пам’ятайте – для всіх двері цього закладу завжди відкриті, не треба соромитись або чогось боятися, пора діяти! Я знаю як багато зараз людей страждає від алкоголю, і самі залежні і їх близькі, і допоки ми не почнемо разом боротися, залежність буде сильніша за нас! Успіхів всім вам!