Вітаю! Давайте спершу познайомимось) Мене звуть Олександр, я з міста Рівне. Я вперше пишу такі великі оповідання тим паче про себе, але мені давно хотілося поділитися. Я наркоман, який пройшов лікування у Рівненському наркологічному диспансері «Матері проти залежностей» https://narkohelp.com.ua/narkolog-rivne/ і вже як рік я тверезий і жодного разу не вживав. Я дуже вдячний всім, хто долучився до мого порятунку, як би не ВИ я б так і закінчив життя своє.

Вживати наркотики я почав уже дорослим, тобто вже зовсім дорослим, у віці 28 років. До цього я був напевно як усі – любив по вихідних пива попити, інколи на святах накидатися, але нічого страшного. А от життя мені здавалося таким нудним і безперспективним. В якийсь момент я почав шукати вихід у медицині, читати відгуки про центр психічного здоров'я в м Рівне, вивчати, чим вони займаються та чи існують такі лікарі, котрі пробудять в мене бажання жити та чимось займатись. Чому зі мною це сталося – я не знаю. Я був досить молодий, у мене була робота, хоча звісно робота така собі, далека від мрії, я був мерчендайзером. Сім’ї в мене не було, тому що не зустрів я ту дівчину, з якою б хотів її створити, від якої хотів би дитину. Тоді у мене зовсім все сіре і буденне було. Може від того я й почав вживати, щоб хоч щось моєму житті додало фарб?

Я знав, де можна дістати наркотики, а точніше я знав людей, через яких можна дістати. В мене було пару знайомих з сусіднього будинку, до яких я міг звернутися. Ми з ними в дитинстві товаришували, але потім у кожного з’явились свої інтереси, і мої інтереси тоді ні як не співпадали з їхніми. Саме після того, як я зв’язався з тими людьми, я почав потрапляти в різні пригоди, невдовзі вперше потрапив у районну поліклініку міста Рівне лікарі якої дізнавшись, що я під кайфом, забили на мене і порадили до лікаря нарколога краще звернутись.. Тоді уже можна зрозуміти, що в нашому соціумі, з нашим менталітетом, людям з наркозалежністю допомагати ніхто не буде, а всі будуть тільки сторонитися тебе. Але не треба забувати, що це хвороба. Наркоманія, як і алкоголізм – це важка хвороба, яку треба лікувати. Навіть не всі лікарі це розуміють нажаль. А може й розуміють, але забивають на це, тому що в підсвідомості їм все одно огидно від таких людей, і на жаль їх у чомусь можна зрозуміти..

Підсів на наркотики так добряче і досить швидко. Мені реально це подобалось. Під їхньою дією я почував себе розкутим, впевненим у собі. Уявляю як це виглядало зі сторони… Я думав, що я бог, король всесвіту, всемогутній, а насправді мені потрібен був психіатр-нарколог, у Рівне їх достатньо, на кожному кроці. Друге питання вже, що вони вміють і як працюють з людьми.

Із всього мені дуже подобався кокаїн, метамфетамін, шишки, ЛСД, та взагалі багато чого) Одного разу я спробував солі.. Потім другий раз, третій. Напевно ви бачили людей, які стоять у дивній позі, скрючені і дивляться вгору, так ото сольові. Страшний наркотик, там якщо вже раз спробував, то відразу можна забирати людину у психоневрологічний диспансер Рівного. Якщо хто не зна, це страшне місце) але не страшніше за наркоту. Наркота це смерть, завжди смерть.

Моя залежність швидко призвела до того, що я втратив роботу. Коли я вже нормально так підсів на наркотики, у мене часто плутались день і ніч, я взагалі перестав слідкувати за днями. Субота сьогодні чи середа? Байдуже було взагалі. Звичайно я прогулював роботу, а одно разу, коли мені подзвонила керівничка, а я у той час був під кайфом, я її обматюкав, говорив щось взагалі незв’язне. Вона швидко зрозуміла, що я навіть не п’яний, я під кайфом.. Сказала, щоб я до нарколога їхав в Рівному у неї є багато знайомих медиків, так от вони зі мною справляться. І кинула слухавку. Звичайно мені ні грошей ніхто не заплатив за відпрацьовані дні у новому місяці, і більше там про мене знати не хотіли. Та й рекомендації уявіть які мені могли надати.. Ну от і все, з роботою успішно покінчено, ябез грошей, все як завжди. Але ж в мене є ще кредитка! Кредитка у наркомана, це просто щось з чимось. Я зняв звідти усі гроші, потім пішов до іншого банку, там мені якимось дивом дали теж кредит, я просто подумав – ото успіх! А краще б я оті гроші в Рівненський наркологічний диспансер відніс, та може б мене там ще вилікували.. Але ж я думав тільки про одне – от зараз дістану собі пару грамів та ще на щось тут вистачить.

Так я і жив.. Наркомани страшні люди, дуже страшні. Ніколи вірити наркоману не можна. Коли у мене закінчилися гроші, то мені ж треба було десь їх брати. А де? Правильно, позичати. Друзів у мене було не багато, а таких, в кого можна було позичити ще менше. Але ж наркомани хитрі! Я почав вигадувати історію. Коротше я придумав ось що: типу в мене померла тітка (ніякої тітки в мене немає звісно) і мені потрібні були гроші на похорон. Я другу цю історію почав розказувати, він звісно що мене підтримав, сказав типу давай я у друзів ще попитаю, зберемо скільки зможемо. А в моїй історії тітка була типу з Луцька, тому мені ще гроші на дорогу потрібні були, та все таке інше. Коротше він реально назбирав добротну суму, я йому дякував не передякував там, робив вигляд що вбитий горем, а сам хотів уже швидше їх забрати та забути про нього. Але ж він як назло почав питати у мене про тітку, типу а чого померла, а де лікувалася, добре що я знаю майже всі медичні заклади волинської області, довелося колись по роботі вивчати. Ну я на ходу і видумував, що в неї типу рак був, зверталась чи не в усі лікарні України, але ніхто ніде не зміг їй допомогти. Страшна людина, я знаю, що за це мені прощення ніколи не буде…

Коротше кажучи, ті гроші я доволі швидко спустив самі розумієте на що. Треба було шось далі видумувать. Я тоді знадав про ще одного друга, на щастя він не знав першого друга навіть і близько, тому я міг до нього звернутись, але вирішив уже іншу історію про всяк випадок придумати. Тоді я навигадував, що гроші вже потрібні мені. Але теж у Луцьк. Типу я їду на обстеження за підозрою на якість серйозні проблеми з нирками. От і сказав йому, типу їду штурмувати усі медичні заклади Луцька, тому що тут в Рівному мені не допомогли, якщо не допоможуть там, до поїду до Києва уже і т.д. Ну і кажу другу, типу будь ласка допоможи, я все поверну обов’язково, тільки но розгребусь з усім цим. Він мені теж повірив, та воно й не дивно – я виглядав дійсно хворим, страшним, наче у мене реально проблеми зі здоров’ям. Точніше у мене реально і були проблеми і досить серйозні, я ж наркоман! Тільки там не те шо нирки, там мені всі органи потрібно було лікувати, а краще, якщо б це було можливо, всі мої органи витягти, викинути і поставити нові, здорові) так, це звісно смішно, але тоді було зовсім не до сміху. Коротше той друг позичив мені грошей, але сказав типу сам у скрутному становищі, як тільки зможеш поверни будь ласка, хоча б по частинах. Я клявся божився що скоро поверну, зароблю і т.д. Ну і звичайно я потім від нього морозився. Віддавати я нічого не збирався це і так зрозуміло. А що я йому скажу? Не можу, соррі, я тебе обманув? Я насправді наркоман? Я боявся. Наркомани крім того, що вони хитрі, вони ще й боягузи страшенні. А перший мій друг теж почав задовбувати, типу як я, чи тримаюсь, чи може давай сходимо кудись розвієшся. Він знав, що у мене нікого більше нема і мені скучно, от і задовбував, типу шкода мене було. Але я його швидко заблокував. Я тоді думав, добре, що ніхто з них не знає де я живу, а то були б у мене проблеми..

Коли грошей вже було ні в кого позичити, я почав красти. Так, а шо робити? Треба було якось виживати. Без наркотиків я б помер, я це знав. Єдине що у мене залишилось, це моя квартира і у мене були думки ще такі, типу взяти великий кредит під залог квартири. І я це таки зроблю, але на щастя не всі гроші потім витрачу на наркотики, я все ж таки потраплю до нарколога у Рівне, там де я живу. Але до цього ще дійдемо. Коротше я почав красти, не дуже серйозно, але все одно це злочин. Якось я підмутив телефон у свого корєша, в якого я купував. Він думав тоді, що десь загубив, жалівся мені, а я робив вигляд що мені шкоді, співчував йому. Так, телефон був хороший, навіть дуже. А я його за копійки якісь скинув і нову дозу потім взяв.. Далі я почав красти з магазинів, в основному то були магазини одягу, техніку я все ж таки не ризикнув. Все одно мене ловили, все одно у поліцію звертались, та на щось серйозне я не потрапляв.

Потім і пришла черга, коли я взяв кредит під квартиру. Це було останнє що мене було свого. Кредит був не таким уже й великим, але порозважатися я міг. Відчуваючи гроші, я не міг зупинитись і… Трапився передоз. До того разу у мене не було передозів, якось так мені щастило, якщо можна так сказати. Я потрапив у районну поліклініку Рівного лікарі якої мені сказали, що я реально мало не помер. У тій лікарні звісно що мене ніхто не тримав, але там мені сказали, що якщо я так продовжу, я не проживу і року.. Далеко не всі лікарі такі чуйні, але мені попалася просто справжня людина.. Він зі мною говорив не як з якимось не знаю, не з людиною а так. Він до мене віднісся реально як до людини, яка потребує допомоги. І я його почув, на щастя я почув. Таке вкрай рідко буває, особливо у наркоманів, але я прислухався. Він же мені й порадив медичний центр «Матері проти залежностей». Цей центр знаходиться на вулиці Антоніни Горохович, будинок 19 помоєму. Коротше я пам’ятаю, що не так далеко від мене. Лікар мені сказав, що там реально кращий нарколог у Рівному, відгуки до речі це доказують. От, і взагалі каже там люди професіонали, вони зможуть тобі допомогти і ти ще проживеш хоч нормальне життя встигнеш. Дав мені телефони (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71, сказав набери, приїдь, поговори, послухай що тобі скажуть, і ти впевнишся що я не брешу. На щастя, я так і зробив. Хоча спочатку я дуже сумнівався в його словах, але страх перед смертю в мене все ж був. Так, я боявся померти, тому і поїхав. Там я спілкувався з психіатром-наркологом міста Рівне, до речі він реально кращий нарколог Рівного. Там я спілкувався з багатьма лікарями, а також з тими, хто знаходиться там на лікуванні. Мені сказали, що вони мені допоможуть і типу от я побачу, що моє життя зміниться. Я повірив і не дарма. Так, зі мною там реально попрацювали. Мені підібрали кращі ліки, кращу терапію, як до речі я думаю і всім підбирають. Я бачив те, за що я плачу гроші. І це не наркотики, нарешті! Після лікування там я з упевненістю можу сказати, що це кращий наркодиспансер міста Рівне! Мене вже заядлого наркомана змогли повернути до нормального життя, і не просто позбавити мене залежності, а пробудити нову жагу до життя. Пам’ятаєте, я на початку писав, яке в мене сіре життя? Так воно справді було таким, і ні, я не відразу після лікування здобув усе. Звичайно у мене була купа проблем, які я і досі розгрібаю. Але вже тверезий. Найперше що потрібно було, це знайти роботу. Потім віддати борги. А борги у мене великі були. Так, я потроху налагоджую своє життя і це круто!

До речі, я також відвідую медичний центр https://narkohelp.com.ua/narkolog-rivne/ «Матері проти залежностей» до сих пір, але вже не як хворий, а я типу той, хто допомагає іншим залежним. Я отримав сертифікат нарколога міста Рівне, це означає що я чистий. Дуже пишаюсь цим. Так от, я відвідую зустрічі там, розповідаю людям, таким же залежним, про себе, про свою історію. Багато хто з людей там є такі як я, котрі почали вживати вже досить дорослими просто від нудьги. Запам’ятайте, краще, якщо вам скучно, займіться чимось корисним, різних занять вдосталь просто! Можна знайти роботу цікавішу, піти в зал, почати грати на гітарі, писати вірші, а якщо нема жодного таланту, то просто хоча грати в ігри (не в азартні звісно). От наприклад я полюбив старі ретро-ігри, це дуже круто і можна понастольгувати. Коротше кажучи, зайнятися є чим в наш час, окрім наркотиків. Це саме страшне зло, це смерть, запам’ятайте це і розказуйте своїм дітям. Ну а якщо така біда вже трапилася, то я від всього серця рекомендую, навіть наполягаю на тому, щоб ви звернулись до нарколога у Рівне в медичний центр «Матері проти залежностей» і повірте, воно того варте. Ви можете заглянути на сайт https://narkohelp.com.ua/narkolog-rivne/ і самі у всьому впевнитися. Отже на завершення я дякую усім і дякую богу, що допомогли мені. Тепер я буду намагатись допомагати іншим. Всім бажаю здоров’я, бережіть себе!