Тринадцяте число місяця, яке припадає на п'ятницю, вважається у багатьох культурах нещасливим днем і рясніє купою забобонів. Існує навіть наукова назва фобії щодо цього забобону — параскаведекатріафобія (від грец. Παρασκευή — п'ятниця, δεκατρείς — тринадцять, φοβία — фобія).
За дослідженнями, ледь не кожен третій європеєць відчуває певний страх перед п’ятницею 13-го. В чому ж справа?
За символікою чисел вважається, що 12 – це число космічного порядку і спасіння, Зодіаку, завершеності, вічності, повноти, сили, могутності. У багатьох міфопоетичних системах світу число 12 було символом 12 сузір'їв Зодіаку, символом довершеності. Воно відповідало геометричному дванадцятикутнику, символіка якого майже ідентична колу.
Біблійний Єрусалим пронизаний символікою числа 12 (дванадцять воріт, дванадцять апостолів). В Апокаліпсисі — 12 коштовних каменів. У Греції та Римі нараховувалося також 12 верховних богів. У епосі середньовіччя фігурують 12 лицарів Круглого столу.
На Русі-Україні під Різдво готували 12 страв. Таку ж кількість трав клали дівчата під подушку на Івана Купала. У фольклорі фігурують образи 12 місяців-братів. Окрім того, в давнину рахунок 12 однорідних речей вівся дюжинами. Це число означало верхню межу відліку, завершеність, а, отже — силу, могутність (не випадково історично споріднені слова «дюжина», «дужий», «дуже» міцний, сильно).
А от додати ще одну «зайву» одиницю – і число стає «чортовою дюжиною». Це число у багатьох народів символізувало смерть і водночас початок нового життя. Чому? Бо воно порушувало числову цілісність, а отже було небезпечне, зле.
В американських хмарочосах після 12-го поверху слідує 14-й, немає тринадцятих номерів у готелях, відсутні морські та авіарейси з такими номерами. У літаках авіакомпаній Німеччини, Австрії й країн Скандинавії немає ні ряду, ні крісла з номером 13. В Англії їх немає навіть у кінотеатрах. На тринадцяте число намагаються не планувати важливих справ і далеких поїздок.
Ще існує і така версія «нещасливості числа 13»: згідно з популярним скандинавським міфом, 12 богів зібралися на святкову вечерю у раю Валгаллі, коли з'явився незапрошений 13 бог-бешкетун Локі. Локі намовив Голдера, сліпого бога темряви, вбити стрілою з омели бога щастя та радості Болдера. Коли бог щастя та радості помер, це стало днем, коли вся земля засумувала. Таким чином, у скандинавських культурах укріпилося передчуття невдачі з числом 13.
Інша версія походження забобону вказує на зв'язок між п'ятницею 13-го з місячним календарем, відповідно до якого, у тринадцятий день починається повна фаза місяця. Стосовно повного місяця, то, у свою чергу, в астрологів існують інші забобони, які, зокрема, не рекомендують починати у такий час важливі справи, робити хірургічні операції, зачинати дітей. За, за свідченням деяких статистичних даних, під час повного місяця спостерігається сплеск злочинності, самогубств, хвороб, нещасних випадків та аварій.
Але є свідчення, що число 13 вважалося цілком щасливим – наприклад, у давньому Китаї та Єгипті. До речі, у древньому Києві теж сильно поганим це число не вважали, адже найголовніший храм держави — Софія Київська — мала рівно тринадцять куполів!
П'ятниця здавна вважається нещасливим днем, зокрема, тому, що цього дня був розіп'ятий Ісус Христос. До того ж, за свідченням деяких дослідників, розп'яття відбулося 13 числа місяця нісана єврейського календаря. Таким чином, за цією версією, п'ятниця 13-го стала знаменною датою, коли зі смертю Сина Божого у світі запанувало зло.
Окрім того, п’ятниця, за старими традиціями, — це шостий день тижня. Нагадаємо, що тиждень (семиденка) починається не з понеділка, а з неділі. Цей перший день тижня раніше називався Днем Сонця. Він присвячувався Богу-Творцю і традиційно вважався найкращим для складної духовно-інтелектуальної роботи, планування майбутнього, започаткування нових справ. Ще й досі в англійській мові «неділя» позначається словом «Sunday» — День Сонця. Це слово має друге значення — «найкращий, чудовий, найефективніший».