Ростислав Матвійків розповів у Рівному про Український світовий клуб

У зв'язку із останніми подіями в нашій дежаві популяризація і поширення всього українського є як ніколи раніше актуальною. Саме з такою метою, для консолідації творчих і розумових зусиль усього українства, було створено Український світовий клуб. Сайту міста Рівне 0362 вдалося поспілкуватися із автором ідеї та співзасновником цієї організації. Ростислав Матвійків - режисер, журналіст, промоутер проектів розповів рівнянам про концепцію клубу та подальші творчі плани.

-         Оскільки про Український світовий клуб ми з Вами говоримо вперше, то розпочнемо розмову із дати його існування. У цьому контексті варто згадати 20 березня 2008 року, оскільки саме тоді Клуб почав своє, хоч і неформальне, але вже документальне існування. Як саме виникла ця ідея? Що стало поштовхом до створення Клубу саме в цей день?

-          Ідея з’явилася під час одного з  бізнес-семінарів, які ми проводили в Європі з 2003 по 2005 роки. ЇЇ підтримали мої товариші та партнери по бізнесу, директор компанії „Артфільм” Олег Лядик, з яким ми працювали над реалізацією багатьох проектів в сфері масової комунікації, культури та мистецтва і Президент німецько-українського культурно-інформаційного центру в Дюссельдорфі Олександр Шиян, який на той час вже близько десяти років займався популяризацією України в Німеччині і в цілому в Європі. Значимість ідеї ми відчули після того, як до обговорення проекту почали долучатися відомі в Україні постаті. Особливо активно відстоював необхідність реалізації такого проекту Герой України, генеральний директор та художній керівник Національного ансаблю народного танцю ім.П.Вірського Мирослав Вантух, який з колективом об’їздив цілий світ, представляючи нашу державу. Він на власному досвіді переконався, що наш національний танець у професійному виконанні визнають і шанують в різних країнах світу. Колективу стоячи аплодували сотні тисяч захоплених глядачів на різних континентах. Під час зйомок фільму про Маестро, ми на власні очі бачили захоплену реакцію етнічних французів і зрозуміли, що українське високе мистецтво може вражати істинних цінителів навіть в культурній столиці світу. В Парижі ми і підписали перший документ, який стосувався Українського світового клубу. Дату підписання Протоколу ми і вважаємо клубним Днем народження. Саме в Парижі ми зрозуміли, що наша ідея визріла і її потрібно втілювати в життя.

02_01Протокол намірів УСК

Протокол намірів УСК

-          Ви орієнтуєтесь на досвід клубів такого типу, які вже існують, чи прагнете створити щось концептуально нове?

-          Процес створення – це завжди щось нове. Немає сенсу творити, якщо модель не буде новою за своєю суттю. Але творчість – це завжди синтез нового із вже існуючим. Тому ми враховуємо світовий досвід подібних організацій, які займаються реалізацією етнокультурних та етнополітичних проектів.  Ми детально вивчаємо структуру та принципи схожих організацій. Маємо дуже ефективні приклади  Китаю, Індії, Нігерії, єврейської діаспори, відому політику Франкофонії (популяризацію та вивчення французької мови у світі), польської інституції "Полонія", яка географічно поширена по всьому світу. Особливо активно діє вона на американському континенті. Ми будемо і надалі вивчати цю сферу, плануємо створити інформаційно-аналітичний департамент, який на професійному рівні буде проводити відповідну роботу, систематизувати доступну інформацію, створювати Паспорт світового українства. А основне завдання Клубу – це стратегічний розвиток українського світу.

ЛОГО УСК герб прямий

Логотип Українського світового клубу

-          Чи протиставляєте Ви світовий клуб іншим організаціям, які існують в Україні та діаспорі?

-          Ні, навпаки, ми відкриті до співпраці. Ми всі маємо працювати спільно. Роботи тут вистачить кожному, головне – це правильно структуруватись і не дублювати функції один одного. Одним із аспектів нашої діяльності є консолідація. У книзі, над якою зараз працюю, (робоча назва «Народ апостола Андрія»), я зазначаю, що непримиренна ворожнеча між різними суспільними групами була характерною для різних періодів нашої історії. Людям, які люблять свій народ, свою землю і для яких небайдужим є майбутнє українського світу необхідно замислитися, що чвари між українцями вигідні тільки тим, хто в черговий раз намагається розділити нашу спадщину. Конструктивний підхід до вирішення того чи іншого питання є для нас на сьогодні головним індикатором визначення патріотизму. Як ніколи актуальні сьогодні  слова великого Каменяра:

Гей, уставаймо, єднаймося,                 Українські люди!                 Єднаймося, братаймося                 В товариство чесне,                 Хай братерством, щирими трудами                 Вкраїна воскресне.

Перед виборами з’явилася тенденція об’єднання патріотично налаштованих політичних сил, але політики почали процес консолідації суспільства з великим спізненням. Крім того,їхні слова не завжди відповідають діям, а мотивація часто – це приватні, а не державні інтереси. На жаль, політика сьогодні – це шоу, держава втрачає свій авторитет і своє значення як суб’єкт міжнародної діяльності. В умовах збільшення впливу корпоратократії та транснаціональних структур  національні  держави перетворюються на акціонерні товариства, основні акції яких належать глобальним геополітичним гравцям.  А нація і культура – це речі нематеріальні, їх не можна винести, забрати, присвоїти.

На роль стратегічного суб’єкта постіндустріального суспільства можуть претендувати глобальні етнокультурні мережі, основу яких складуть потужні пасіонарні національні еліти, спроможні знайти і заповнити свою нішу в структурі «Нового світового порядку».

У рамках цієї парадигми, що може стати ідеологічною основою нової науки, необхідно розвинути теорію розвитку постіндустріального суспільного, яка допоможе уникнути етнокультурної асиміляції та конфронтації європейських народів, в тому числі і українського, та внести суттєву корекцію цілей і способів глобальної трансформації суспільства.

шейх_7598737_n

Ідея транснаціональної освіти привабила Шейха Султана бін Халіфа аль Нахайян (Sheikh Sultan bin Khalifa Al Nahyan) з ОАЄ. (на фото справа)

-          Як Ви бачите взаємодію Українського світового клубу із владою? Це буде співпраця чи незалежне існування?

-          Ми відкриті до співпраці із державою, але не особливо розраховуємо на її фінансову підтримку. Нам не потрібні гроші для бюрократичного апарату. Нам потрібне розуміння і підтримка від України. В свою чергу, ми повинні підставити плече владі. У першу чергу потрібно поважати, шанувати і підтримувати всенароднообраного Президента, бо це обличчя нашої країни, її лідер. Тобто ми будемо підтримувати діючу владу. Безумовно, ми висловлюватимемо свою думку щодо ставлення цієї влади до проблем українства, бо це наша сфера діяльності. Ми так само давали оцінку і попередній владі.

Хоча, мене особисто непокоїть перехід до парламентсько-президентської республіки, в якій ключову роль будуть відігравати олігархи. Модель, яку намагається втілити частина політбомонду, в тому числі і з президентського оточення, може остаточно підірвати суверенітет та цілісність держави, збільшити прірву між бідними та багатими. Але після серйозних глобальних потрясінь, які, скоріш за все чекають не тільки нашу державу, а і цілий світ, може з’явитися унікальний шанс перейти до принципово нового державного політичного устрою. Україна – МЕД - монархічна етнонетократична держава.

На мою думку і на думку моїх партнерів, настане час, коли буде дуже сильно цінитися людський інтелект, вміння, навички, мораль. Інформаційна ера дає нам шанс це переосмислити і піти своїм унікальним шляхом. В цьому процесі Український світовий клуб може виконати функцію потужнього етнонавігатора.

Мирослав Вантух – одним з перших підтримав ідею УСК

-          Головний осередок буде в Києві. А де ще будуть осередки?

-                         Структура УСК передбачає відкриття дев’яти великих координаційних центрів. Західно-український координаційний центр, зосереджений у Львові, Центральноукраїнський (Київ), Південносхідний (Одеса або Харків) в Україні, а також шість центрів за кордоном. Вони будуть створені для того, щоб люди могли отримати інформацію, поспілкуватися. Російський центр буде у Москві. Кілька років тому ми провели там конференцію. У Росії дуже потужна українська діаспора. Проте є специфіка устрою, який там зараз панує. Люди не до кінця можуть висловлювати свої погляди, висловлювати свої прагнення. До цього треба ставитися дуже обережно, ця діяльність потребує неабиякої дипломатії. Не можна втрачати зв’язок. У тому числі не можна піддаватися на провокації і вважати російський народ нашим ворогом. Сьогодні дуже важливо не нарощувати істерію, а акцентувати увагу на позитивних аспектах нашої спільної історії. Наприклад, для рівнян з багатьох аргументів на користь добрих відносин між українцями та росіянами можна пригадати історичний факт. Свого часу народженого на Волині відомого українського письменника Уласа Самчука на Лауреата Нобелівської премії по літературі висував саме російський тижневик в Торонто «Современник». Таких історичних фактів є чимало. Якщо говорити про слов’янський світ в цілому, то з нього вийшли відносно молоді численні народи: український (на сьогодні понад 50 млн), російський (130 -150 млн. за різними оцінками) і польський (понад 50 млн). Їх мирне співіснування влаштовує не всіх. Тому потрібно відстоювати свою державність та суверенітет, але розуміти, що український та російський народи стали заручниками великої геополітичної гри. Але на фоні всіх військово-революційних подій відбувається неабияке піднесення національного духу. Український народ переживає зараз щось подібне, як переживав американський народ 200 років тому. Я думаю, що у нашої нації велике майбутнє, якщо появиться потужна пасіонарна меншість, яка зможе вказати правильний шлях, а більшість підримає своїх справжніх лідерів. Результат буде позитивним тільки в тому випадку, якщо ми будемо зберігати спадщину, продовжувати  традицію та, досліджуючи величезні пласти нашої історії, моделювати майбутнє. Футорологічними проектами буде займатися департамент стратегічного планування та соціомоделювання.

Обговорення стуктури УСК. Автор концепції Ростислав Матвійків, член кординаційної ради директор департаменту міжнародних та іноземних виставок Торгово-Промислової Палати України Ломака Людмила (справа) та відома українка з Австралії Ірена Красуляк (посередині).

-          Чи будуть у рамках клубу проводитися дослідження?

-          Такі дослідження буде ініціювати клубний департамент ідеології та просвіти.

-          Ви будете підтримувати дослідження, навіть якщо вони йтимуть в розріз із сучасними поглядами на історію?

-          Абсолютно. Потрібно показати Україну такою, яка вона є. Тільки тоді ми зможемо уявити для себе, якою має бути наша держава в майбутньому. Ми плануємо запровадитидослідницькі проекти, виконані на замовленння та під егідою УСК, на кшталт Доповідей Римському клубу.

Проект передбачає залучення професійних соціологів, аналітиків та науковців для роботи над підготовкою Доповідей Українському світовому клубу, в яких буде викладено бачення стратегічного розвитку Українського світу в ХХI столітті. Це мають бути практичні рекомендації вирішення тієї чи іншої глобальної проблеми. Доповіді виконують незалежні робочі групи, до складу яких входять авторитетні вчені та висококваліфіковані спеціалісти.

-          І все ж конкретніше, яких саме людей Ви чекаєте в Клубі, і хто такі транспрофесіонали?

-          Це дві основні категорії. Люди, які вже чогось досягнули і хочуть передати свої знання, свій досвід та молодь, яка прагне себе зреалізувати в новому постіндустріальному світі.

У рамках Організації буде діяти своя „кузня кадрів” – функціонерів, топ-менеджерів, управлінців, адміністраторів. Їх необхідно просувати на пости та посади ключового характеру. Для них це буде мотивація, для Організації – спосіб укріплювати існуючі та завойовувати необхідні позиції в суспільно-політичному житті. Такою кузнею має стати Школа транспрофесіоналів. Це люди, які мають найвищий рівень професіоналізму. Транспрофесіонал усіх часів і народів – це Леонардо да Вінчі. Він діяв у різних сферах, і це властиво людині. Я займаюся ще частково консультаціями і завжди кажу, що потрібно визначити для себе три напрямки (наприклад, копірайтер, фотограф, дизайнер) і в цьому вибудувати свою шкалу інтересів. Транспрофесіонал – це людина, яка мислить глобально і діє стратегічно.

У майбутньому потрібно міняти всю систему освіти, яка зараз в Україні будується на німецькій моделі кінця 19 століття. Зараз не складно знайти інформацію. Сьогодні потрібно навчитися працювати з великими інформаційними потоками. Багато людей ще досі перебуває на індустріальній орбіті, хоча у нас вже не світ фабрик і заводів. Зараз ми працюємо над концепцією Школи транспрофесіоналів. Це перспектива певного напрямку освіти.

Ідея УСК знайшла своїх прихильників у Москві. Проведення круглого столу „Український Світ 21 століття” в національному культурному центрі України на Арбаті.

-          Це буде курс для студентів різних спеціальностей?

-          Так, це будуть невеликі лекції, ми будемо працювати із різними віковими категоріями. Ми не є освітянами, тому потрібно буде врахувати їхню думку. Ми пропонуємо концепцію. Для такого типу освіти дуже важливо, щоб до студентів приїздили успішні особистості і проводили майстер-класи, аби вони передавали не тільки свій досвід, а й свою енергію.

-          Що для Вас особисто важливо на цьому етапі творення Українського світового клубу?

-          Я намагаюся передати структурним клубним підрозділам якомога більше роботи, яку через об’єктивні обставини доводилося робити самому. Тоді я зможу більше часу приділяти режисурі та публіцистиці. Є ще доволі багато нереалізованих задумів та незавершених проектів.

-          А Український світовий клуб? Який результат його діяльності буде для вас найпереконливішим показником успіху?

-          Якщо українці отримають Оскар на церемонії вручення в Лос-Анджелесі та Нобелівську премію в Стокгольмі, посядуть престол Святого Петра у Ватикані та титул Вселенського Патріарха, я буду вважати, що Український світовий клуб виконав свою місію на дев’яносто відсотків.

Україна нетократична

УКРАЇНА НЕТОКРАТИЧНА один зі ще не реалізованих проектів Ростислава Матвійківа, на фото проект обкладинки журналу.