За що рівняни (не) люблять рідне місто

Міста, де бували, жили, працювали письменник-лауреат Нобелівської премії, учень місцевої гімназії, що згодом став автором «Сліпого музиканта», російський цар, відомий революціонер, а ще повстанець, що уник смертного вироку, втік із в’язниці і став першим командиром УПА на Волин – Улас Самчук, Володимир Короленко імператор Олександр ІІІ, Симон Петлюра, Клим Савур… За що зараз люблять Рівне? Які історії про нього переповідають гостям? Якими вулицями люблять гуляти? Про це сайту "ВСЕ" розповіли художники, музиканти, письменники, архітектори, які працюють над тим, аби запитання, де знаходиться Рівне, ні в кого навіть не виникало.

Олександр Гурістюк, художник:

- А я не люблю Рівне. Мопассан всім розповідав, що він терпіти не може Ейфелеву вежу. А коли його запитали, чому ж він так часто буває в ресторанчику, що знаходиться біля вежі, відповів, що це єдине місце, звідки її не видно. Я люблю окремі будинки на Дубенській. Але в нас якщо руйнується старий будинок, на його місті зазвичай з'являється незрозуміло що. Наприклад, у Парижі на місці старої будівлі побудували нову в авангардному стилі, де зараз знаходиться Національний центр мистецтва і культури імені Жоржа Помпіду. Тобто замість старого запропонували цікаву альтернативу.

Я приїхав у Рівне в 1970 році. Ми жили на вулиці Дубенській в квартирі в БОСі, де були 4-метрові стелі. А навпроти над дорогою були двоповерхові будинки, "склеєні" між собою. Тоді єдиною сучасною спорудою був сільськогосподарський технікум. А ще гастроном. Пам'ятаю, одна 9-поверхівка була в центрі, а інша – на Набережній. А ще були "сталінки". Та порівняно з тим, що є зараз, це виглядало в чомусь краще.

Але я ж живу не в Австралії. Рівне – моє місто. Як кажуть, де народився, там і згодився.

Художник Олексій Огонь:

- Я хочу намалювати кожну вулицю, кожен будинок Рівного. І зробити це незвично. Щоб ті, кому це цікаво, могли знайти там свій балкон, своє вікно. До речі, був такий випадок коли чоловік дуже радів, побачивши на листівці будинок, у якому живе.

Я люблю Рівне за те, що воно маленьке, зелене і комфортне. Мені подобається вислів "місто 10 хвилин".  Тут можна швидко дістатися будь-куди чи то по роботі, чи по домашніх справах. У Рівному приємно, сюди хочеться повертатися. Я є учасником бренду міста. Це задля популяризації Рівного, щоб ні в кого не виникало запитання на кшталт, а де це. Учасники цього бренду розповідають цікаві речі, про які ніколи не чув. Наприклад, що чоловіки з Ізраїлю їдуть сюди, аби знайти собі дружину, що багато хто вирушає в Рівне, щоб "погудіти" в "Лагуні". А нещодавно Ната Заєць запропонувала проект "100 причин приїхати в Рівне",  і я хочу допомогти їй це втілити.

Рівненський письменник-мандрівник Макс Кідрук:

- Для мене Рівне – це моє рідне місто. Я жив і у Києві, і за кордоном, проте називаю себе рівнянином. Гуляти люблю вулицею Соборною, парком, «Лебединкою», люблю бувати у різноманітних книгарнях та кав’ярнях. Коли до мене приїздять друзі в гості, розповідаю багато про наше місто. Наприклад, те, що Рівне – одне з перших міст, де повалили пам’ятник Леніну, де вулицю Московську перейменували на вулицю Степана Бандери, де встановили пам’ятник Климу Савуру, і те, що саме Рівненська, Тернопільська та Волинська області були осередками УПА.

Велоактивіст та архітектор Сергій Ковальчук:

- Рівне люблю, тому що воно кльове: затишне, зелене, безпечне, комфортне – ідеальне компактне місто для життя… Ні, мабуть, ще ні, але має всі передумови для того, тому, напевне, і люблю його, дивлячись на Рівне в майбутньому. Дуже люблю гуляти старими вулицями міста в районі 3-ї школи та пивзаводу, вуличками за міськрадою, в центральній частині… Пройтися або проїхатися велосипедом вздовж набережної Усті з Басового Кута аж до Північного. Друзям із інших міст завжди розказую, що Рівне тричі було столицею України, показую фото палацу Любомирських і раджу, відвідуючи місто, просто прогулятися центральною частиною та перепочити в тутешніх парках.

Фотохудожник Олександр Харват:

- Я виріс у Рівному. Взагалі я народився у Здолбунові. Але в Рівному ходив у художню школу. Після армії,  після певного періоду життя на Півночі повернувся сюди. Я не можу не любити Рівне. Воно зелене і красиве. Я бував у багатьох містах світу. Насправді ми можемо зробити Рівне кращим. І до цього не обов'язково докладати надзусилля. Просто потрібен свій підхід. Так, наприклад, тиждень фотографії, який у Рівному відбувається вперше, вдалося організувати без фінансування з міського чи обласного бюджетів. Натомість завдяки цьому дійству про наше місто чують, наприклад в Одесі чи Харкові. Бо тамтешні фотографи, які приїхали сюди, знімають дійство і відразу викладають світлини у соціальні мережі.

Люблю гуляти біля приміщення художньої школи, де я навчався. Вона тоді знаходилася на вулиці 16 Липня. А гостей, які приїжджають в Рівне, обов'язково веду в краєзнавчий музей.

 Лірник Андрій Ляшук:

- Я більше люблю околиці, парки. Словом, місця, де можна посидіти на траві, поїздити на велосипеді, а не асфальтовані вулиці нашого міста. Я люблю Рівне, бо я тут живу. Власне, це місто подобається не через архітектуру чи гарні краєвиди. Люблю Рівне через його енергетику, через людей, які тут живуть, з якими спілкуюся, з якими можна робити спільну справу і відчувати себе комфортно. Так вже восени знову влаштовуємо "Лірницьку покрову". Запросили учасників не лише з України, а й із Польщі та Білорусі. Вони лірникуватимуть по всьому місту – на майданах та біля церков.

 Голове фото матеріалу - робота Олексія Огня