Помер український поет, драматург та перекладач Олег Лишега

У середу, 17 грудня, помер 65-річний Олег Лишега, - поет, драматург та перекладач.

Лікарі діагностували в нього дуже важку пневмонію, останні кілька днів лікування проходило в реанімації.

Олег Лишега – перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад. Вручення нагороди йому та його перекладачеві Джеймсу Брасфілду відбулося 15 травня 2000 року в Театрі Волтера Ріда в Лінкольн-центрі. Член журі, американська поетка Рейчел Гадас зокрема зазначила:

"Лишега веде нас до ноктюрного світу, де темні дерева, заледенілі стави та невидимі істоти віщують появу альтернативного всесвіту, де можна будь-що втратити та віднайти".

18 січня 2013 року було оголошено, що Олег Лишега став лауреатом премії "ЛітАкцент року — 2012" в номінації "Художня література" зі своєю збіркою "Великий міст". Він перекладав українською твори Томаса Стернза Еліота, Езри Паунда, Девіда Герберта Лоуренса, Марка Твена, М. Лаурі, Генрі Девіда Торо, Сильвії Плат, Роберта Пенна Воррена та Джона Кітса.

Є автором збірок "Великий міст" "Снігові та вогню", п'єси "Друже Лі Бо, брате Ду Фу..", есеї "Флейта землі і флейта неба" та "Adamo et Diana" та багатьох інших.

"Сорок хвилин тому пішов у Вічність Олег Лишега. Він один з тих, про яких ніколи не перестану думати і кого ніколи не перестану любити. Завжди почувалася коло нього малою дитиною. Студенткою переписувала в зошит його "Друже Лі Бо, брате Ду Фу" з "Сучасності", і всі його вірші, які лише траплялися. А тут і тепер оплакую цю велику Людину. Хай з Богом спочиває. Він був добрий і світлий. До всіх.", - пише Маріанна Кіяновська на своїй сторінці Фейсбук.

ПІСНЯ 352

Коли вам так забаглось погрітись,
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла –
То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в них просто космічна
І з комина в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці гори хмарочосів –
з тисячного поверху
На вас можуть висипати жар..
Коли вже вам так не терпиться за теплом,
То йдіть на завіяний снігом город,
Там скраю стоїть самотня хата хрону..
..А ось і вбога хата хрону..
Світиться? – світиться.. він завжди дома –
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати..
Стукайте – і вам відчинять..