13:26, 12 жовтня 2014 р.
У Рівному Юрко Іздрик розповів про себе, про любов, щастя і натхнення (Фото)
Юрко Іздрик про …
…себе
«Колись я жалкував за багатьма речами, тепер – ні. Це тупо і тягне назад. Тому навіщо.. Зрештою, що б з тобою не було, а ти ще живий, то подякуй. Це теж не «хіла така тєма».
«Я не знаю, потрапив я на цю планету випадково чи невипадково. Але те, що ви тут робите на цьому світі мені вкрай не подобається. І «я не улетаю домой только потому, что оттуда мне сказали почитать ребятам хорошие внушительные стихи, может они прояснятся».
«Я однолюб однозначно. Немає значення чи йдеться про жінку, чи про якусь справу. Я не вмію робити дві справи одночасно. І любити помножено на два – нереально. Коли любиш, то спрямовуєш всі свої психічні ресурси або на ту людину, або на ту роботу. Але я цілком спокійно ставлюся до випадкових інтимних зв’язків, бо це і корисно, і приємно».
«Моє улюблене місце в світі – це квартира в Калуші. У нас з нашою Батьківщиною проблеми, то я собі свою зробив таку малесеньку і «я в домікє».
Фотозвіт: http://www.0362.ua/photo/133
…творчість
«AB OUT» - це друга довга і затяжна хвороба – щоденне писання віршів. Книжка видана «Видавництвом Старого Лева». Вони проекспериментували зі збіркою дорослої людини, бо це ж ніби дитяче видавництво. Я одразу їм сказав: «Не журіться, ця книжка – це абсолютно голос чотирнадцятилітнього закоханого підлітка, а не п’ятдесятирічного йога і маргінала».
«У мене радісна звістка – я нарешті припиняю писати вірші остаточно. Я ж казав, що ця машинка рано, чи пізно зупиниться. Я вже й так останнім часом працював на інерції, все частіше перемощував торічні вірші. Тепер ми з журналісткою Євгенією Нестерович на початку червня замутили собі новий «напівідейний-напівлітературний» проект. Тому має з’явитися книжечка і вона буде вже написана прозою».
«У мене в житті є лише одна п’єса, яку ми написали по e-mail з однією київською подругою. «Білочка» називається. Писати сценарії і п’єси – це окремий талант».
«Коли «пре», то навіть в дорозі набираю якісь повідомлення і надсилаю друзям. Друзі зазвичай в шоці, але зате зберігаються всі слова, і потім можна докупи зібрати вірш».
…щастя
«Щастя – це як оргазм. Це щось вище навіть позитивного існування. Я не так за щастям гонюся, як за радістю. Тому що радість для мене – це не емоція, це такий усвідомлений стан стійкої рівноваги».
…любов
«Я був такою татовомаминою дитиною. Батьки працювали на підприємстві і років десь із трьох залишали мене вдома самого. В садочок не ходив, тому коли вже міг там щось читати і взагалі вмів поводитись із книжками, то читав батькові енциклопедії. Там були репродукції голих жінок. І я знайшов там собі такого французького скульптора Майоля, який ліпив переважно оголені жіночі тіла. І серед тієї оголеної жіночої натури я вибрав собі одну, «Дівчина-рибачка» називалась. Я потім був страшено розчарований, бо думав що ці скульптури були співмірні з людиною, а виявилось, що це такі малесенькі статуетки. «Короче» я полюбив «камєнную девочку». І за якийсь час до нашого будинку вселилась родина, а їх донька була просто один-в-один схожа на ту кам’яну. До живої я підійти так і не насмілився»
«Моєю найсильнішою літературною любов’ю, чи то навіть пристрастю, став роман Селінджера «Над прірвою в житі».
…натхнення
«Для мене найкраще натхнення – це коли закохаєшся, при чому чим дурніше і чим безглуздіше, тим краще. Взагалі стан закоханості – це ідеальний стан людини. Там хороший гормональний баланс, там взагалі не виникає питань про сенс буття. Коли ти закоханий – у тебе «всьо понятно». І це дуже продуктивний стан. У стані закоханості мене шо називається «пре».
Фотозвіт: http://www.0362.ua/photo/133
…релігію
«Мій дідо – греко-католицький священик. Але моя релігійність часами була більш активною, часами – менш. Я тільки один раз в житті ходив на сповідь. А те, що я сповідую зараз – це якась така дуже синкретична і синтетична річ – це мною особисто зібрана загальнолюдська мудрість».
…DRUMТИАТР
«DRUMТИАТР» – це святе. Для мене це набагато важливіше, ніж книжки і література. Я постійно говорю, що ці тексти пишуться не як вірші, не як літературний твір, а як пісенний текст. Григорій Семенчук є менеджером, композитором, спонсором і всім на світі цього проекту».
«Те, шо робить Грицько (ред. Семенчук), абсолютно відповідає тому, що міг би робити я, якби не був таким лінивим. Ми взагалі не працюємо разом. У нас немає репетицій, ми живемо в різних містах і ми взагалі не працюємо. Чому ми такі «кльові»? Тому, що ми виходимо на сцену, коли давно не бачилися, ми один одного любимо. На цьому драйві якоїсь любові ми і граємо».
…мрію
«Є у мене така мрія, коли б мені дали Нобелівську премію (але її не дадуть, хоч би що там було), тоді я купив би велику гуцульську хату в прекрасному місці за 15 кілометрів від Калуша, там живуть мої друзі даунгшифтери. І там би створив пансіон для творчої молоді. Я б сам вибирав кандидатів. «Короче», хочу бути «папою стипендій».
Фотозвіт: http://www.0362.ua/photo/133
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
Спецтема
Оголошення
12:36, 6 листопада
12:19, Вчора
12:36, 6 листопада
12:36, 6 листопада
15:49, 5 травня 2023 р.
live comments feed...