Внутрішні демони світла Любка Дереша: рецензія на книгу “Остання любов Асури Махараджа”

Прочитавши цю книгу, можна помітити відчутні зміни, які відбулися у творчому рості автора. Абсолютно новий Дереш, абсолютно нові емоції, почуття, бачення, і багато-багато світлого. Дереш заявив про себе своїм першим романом «Культ» ще у 16 років, відкриваючи читачеві неформальний світ вільної молоді, світ фентезі, який розбавлений заборонами та коханням. Ці ж теми автор продовжив і у інших своїх книгах: «Архе», «Намір», «Трохи пітьми».

Не знаю, що саме вплинуло на різки зміни творчого наповнення Дереша (можливо, зміна світогляду, а, можливо, осягнення чогось вищого, сакрального), але це вже зовсім інший зміст, інші слова, інший текст.

Вже з перших рядків відчувається сугестія чогось демонічного, але сакрально-світлого, щось мучить нашого протагоніста, обтяжує /На віддаленій планеті Асура-Лока, що повнилася туманами і далекими криками пропащих душ, молодший науковий співробітник кафедри маніпуляцій при Інституті гуманітарних досліджень і випробувань, демон, що звався Асура Махарадж, сидів, звісивши хвоста в безодню, й тяжкодумав //. Про що може думати демон, ще й тяжко думати… Невже щось мучить його демонічне нутро?

Зміна відбувається навіть у локаційному плані, адже у книзі постає два абсолютно протилежні простори: планета Земля, на яку, власне, і захоче потрапити головний герой, і відповідно віддалена планета Асура-Лока. Цікавим є те, що автор захотів перенести усі дії у місто свободи – Нью-Йорк, куди і потрапить згодом Асура Махараджа. І все було б добре на його планеті, і далі б сидів звісивши свій хвіст, якби не раптове сильне сяйво, яке пройшло крізь серце Асури, і покликало за собою. Цим світлом  стала прекрасна панянка з України, імення якій було Даша. Здавалося б, поєднання непоєднаного: демон, дівчина Даша, ще й з України, а на десерт – Нью-Йорк. Проте, автор зумів зробити з цього хороший роман, який наповнює світлом, створює певний затишок, біля такої книги хочеться відпочивати, розслабитися. Дереш ніби створює Нью-Йорк по-українські, деамереканізує його, створюючи інший вимір людської уяви та сприйняття.

І було б все добре: здавалося б , стара як світ тема кохання між Красунею і Чудовиськом, між демологічним єством Асури та екстрасенсорними здібностями Даші. І вона знала про його наближення, а от чи знає він про її таємницю. Асура змиряється з тим, що вона ніколи не зможе його бачити, а лише відчувати присутність, доторки, подих… Любко Дереш робить їхню любов сліпою, забираючи зір у головної героїні. Демон, і справді, стає демоном, її тінню, її другим єством, ходить поруч, оберігає.

Внутрішні зміни, які відбулися в середині Махараджи наповнилися сильною енергією сонячного світла, яке випромінювала Даша, він відчував, що у нього теж є серце, яке пульсує у грудях. Він почувався прекрасно, бо ставав людиною.

Загалом, історія є алюзією на проходження Асури довгого шляху, щоб нарешті зустріти свою кохану, яка вирішила втекти від нього. Головний герой повинен пройти Дантові кола пекла, щоб знайти істину, знайти правду, яку шукав, і зрештою знайти її, свою обраницю.

Характер та ріст Даші важко простежити, адже автор дозволяє зустрітися  з нею лише на початку, та наприкінці твору, ніби навмисне, втомлює читача її відсутністю. Єдиним зв’язком між ними був голос Даші, який вів за собою Асуру. Пізніше, заявляються нові герої та  історії іншого змісту.

Як пояснює сам Дереш, то є голлівудська притча, і кожен персонаж у романі постає певним образом, який набуває алегоричного характеру.

І нарешті, коли читач продовжує разом з головним героєм шукати те світло останньої любові, з’являється Даша, яка є логічним завершенням всього роману. Справді, роман наповнений символами та алегоріями, у які потрібно вчитуватися, вишукувати і разом з тим, змінюватися, наповнюватися, бо у кожного є свої внутрішні демони світла, які шукають останню любов на Землі.