Найкращі книжки зими

Зима – час буму не лише в кінотеатрах, де один за одним йдуть блокбастери, а й у книгарнях, де полиці рясніють тільки-но перекладеними бестселерами, або книгами, в яких статус  "лідери продажів" іще попереду.

Їх можна дарувати на свята, можна замовляти собі як подарунок, можна розглядати їх у магазині та читати про них у мережі. Єдине, чого категорично не слід робити, - це не читати їх.  Як то кажуть, з яких книжок почнеш рік, так він і мине.

Тому цього разу INSIDER пропонує добірку найсвіжіших перекладених романів зими, після яких життя просто не має права бути сірим і нецікавим.

Лоуренс Норфолк, "Бенкет Джона Сатурналла" (Иностранка, 2014)

5889b36-pir-jona-saturnalla.jpg.pagespeed.ce.L7pCmAqSQr

"Британський Умберто Еко", "надія англійської літератури", "геній  історичного роману" - саме в такому ключі по всьому світу пишуть про Норфолка. Майже культовий автор, що не озивався довгих дванадцять років, нарешті розродився і випустив "Бенкет", який став його четвертим романом.

В основі сюжету – класична для англійської літератури історія хлопчика-сироти, який після смерті матері від голоду має полишити селище, бо його підозрюють у чаклунстві – тема, що не раз вигулькне в "Бенкеті".

На дворі XVII століття, громадянська війна, а Джон потрапляє до старовинного аристократичного маєтку Букленд, де дуже скоро в силу вроджених феноменальних здібностей  стає шеф-кухарем, а з часом – і найвідомішим кулінаром своєї епохи. Та до того моменту пройде чи не весь роман, а вже першим завданням героя буде змусити спадкоємицю дому Лукрецію припинити голодування – батько не визнає її нареченого і нав’язує свого, дівчина ж дає клятву не їсти до того моменту, поки все не буде так, як хоче вона.

На перший погляд, "Бенкет" – доволі невибаглива штука, суміш "Парфумера" і кулінарної книги Джулії Чайлд (Сатурналл створює книгу рецептів, і в тексті нам дають витяги з неї), набір добре відомих іще з дитинства історій, які можуть розчулити, проте не сколихнути. Але в тому то й річ: Норфолк володіє тією письменницькою магією, яка з цього всього витворює не просто розкішний історичний текст, не просто гідну конкуренцію "Словнику Лапрієра", не просто замішує міф, казку, любовну історію і народний переказ на кулінарних і направду "слиногінних" мотивах, а й переконливо підтверджує думки критиків: дійсно, "геній історичного роману", без сумніву – "надія англійської літератури".

Джеффрі Євгенідіс, "Середня стать" (АСТ, Corpus, 2013)

34bb045-sredniy-pol.jpg.pagespeed.ce.kVKvgjVYsy

Одразу зізнаємося: роман американського письменника грецького походження колись виходив у перекладі, далекого 2003 року. Вже тоді він привернув чималу увагу, і от наприкінці 2013-го його вирішили перевидати. І слава Богу. Читачі, як правило, знають ім’я Євгенідіса за його першим романом "Незайманки-самогубці", та й не так за романом, як за екранізацією Софії Копполи. Тепер є можливість відкрити для себе і "Середню стать", що свого часу, між іншим, отримала Пулітцерівську премію.

У тексті йдеться про гермафродита, дівчинку Калліопу Стефанідіс, яка в перехідному віці усвідомлює, що вона – хлопчик, Калл. І от дорослий сорокалітній "чоловік", який проживає у сімдесятих роках у США, розказує нам цю історію – по суті, історію своєї сім’ї.

1922 року брат і сестра Левті та Дездемона біжать зі Смирни від Малоазіатської катастрофи й одразу на кораблі вирішують одружитися, вважаючи, що нічого страшного не роблять: їхні предки часто вступали в схожі шлюби, то й що?

З часом уже їхній син Мільтон одружиться зі своєю троюрідною сестрою, і дитиною від цього шлюбу саме і буде Калліопа. Три покоління сім’ї Стефанідіс, велика емігрантська сага, яка розгортається в Детройті від часів Сухого закону і Великої депресії до бунту 1967 року і "втечі білих": вмирання і смерть однієї сім’ї накладається тут на загнивання і вмирання одного міста.

Попри те, що переклад відчутно програє оригіналу - минулий час в англійській мові не знає відмінювання дієслів за родами, тому там ефект транссексуальності героя очевидніший, - а історія Калліопи декому з критиків здається дещо штучною і надуманою, історія сім’ї виглядає цілком переконливо і так, пропустити "Середню стать" ніяк не можна.

Археологія статі і гендеру, питання страху і вини, генетика і виховання, крихкість життя і жорна історії – повз такі романи взагалі проходити гріх, а враховуючи нездорові розмови і в нас, і в сусідів про сексуальність і "норму", то й поготів.

"Середня стать" може бути тим лакмусовим папірцем, за допомогою якого читачі можуть виміряти рівень своєї толерантності. Благо, любовні сцени у Євгенідіса прописані фантастично і з неймовірним смаком.

Денніс Ліхейн, "Прийде день" (Иностранка, 2013)

f0efbf9-nastanet-den.jpg.pagespeed.ce.Eb3r0InAou

З Ліхейном та ж біда, що й з Євгенідісом: ми знаємо чудові стрічки – "Містична ріка" Іствуда, "Прощавай, крихітко, прощавай" Аффлека, "Острів проклятих" Скорсезе, але хто автор екранізованої книги, не так і важить. А це саме Денніс Ліхейн, можливо, найкращий, хто сьогодні пише в жанрі містичного трилера і нуару. А 2010-го, написавши "Прийде день", він замахнувся на щось значно більше.

Бостон, 1918-1919 роки. З фронтів Першої світової повертаються солдати, в місті лютує епідемія іспанки, з дня на день введуть Сухий закон, расова дискримінація набирає просто нечуваних обертів, на повну розгортається профспілковий рух, от-от вибухнуть гнівом незадоволені, а анархісти кинуть перші бомби.

У цьому вариві ми і бачимо наших героїв: Денні Когліна, що, як і батько, мріє стати поліцейським, легендарного бейсболіста Бейба Рута (бо це Бостон – куди ж без "Ред Сокс"?!), безправного негра Лютера Лоуренса (прикметне ім’я, ага?), Едвара Гувера, який скоро створить ФБР, Вудро Вільсона, що намагається відвернути країну від катастрофи.

Апогей – страйк поліцейських, коли вулицю захлисне хаос і насилля, а головним героєм стане натовп. Місцями нерівний, іноді в’язкий, подекуди чорно-білий "Прийде день", без сумніву, важлива книга. Давно вже нам настільки переконливо не розказували про те, в яких декораціях, а радше – корчах і муках, народжувалася сучасна Америка, країна-мрія. Про щось таке співали колись U2 в пісні The Hands That Built America.

Критики поспішили назвати "Прийде день" гідною заявкою на "великий американський роман". Чи воно так – вирішувати кожному для себе. В кожному разі компетенція Ліхейна сумнівів викликати не повинна – і не тільки тому, що він бостонець і знає, про що пише. Вагомішими рекомендаціями зараз може бути те, що письменник брав участь у сценарній розробці двох найкращих кримінальних серіалів десятиліття – "Підпільної імперії" і "Прослушки".

Стівен Кінг, "Країна радості" (АСТ, 2014)

b501f4a-strana-radosti.jpg.pagespeed.ce.xHp5nLPEiq

Дорослий Девін Джонс згадує свою юність: у 19-ть, утікаючи від нещасливого кохання, він на літні канікули влаштовується працювати в "Країну радості" - дивний парк атракціонів, що відразу ж насторожує і викликає безліч запитань. Тут чомусь діють свої особливі правила, є щось на кшталт своєї мови, власна система цінностей, навіть символіка, люди скритні і небалакучі, а в одному з павільйонів нещодавно знайшли тіло молодої дівчини, чий привид, буцімто, почав являтися в парку.

У спробах героя розібратися з тим, що відбувається, йому допомагатиме хлопчик-інвалід ыз надзвичайними здібностями Майк і його мати Енні, яка також допоможе  Девіну впоратись і з душевною травмою.

Передостанній роман Кінга (останнім був "Доктор Сон") видався компактною, трохи більш ніж 300 сторінок, хвацько вигаданою історією дорослішання, яка прикидається – і то дуже вправно! – містичним детективом. У автора останніми роками взагалі так: усе, з чим він стільки часу асоціювався (жахи, насилля, карколомна містика), тепер виступає лишень зовнішніми шатами, обрамленням, способом оголити щось зовсім інше – щось про людську природу, про людину як таку, про світло, яке, попри все, має місце.

І якщо "11/22/63" був про 1960-ті, то "Країна радості" - про сімдесяті, час, коли весь світ прощався з залишками романтизму і ступав в епоху тотального Цинічного. Недарма саундтреком до книги сам Кінг вважає The Dark Side of the Moon - ця платівка Флойдів у романі згадується найчастіше. Та й узагалі, "Країна" наскрізь просякнута тогочасною музикою, читати її треба під когось із тих років, тоді ефект присутності стане просто таки неймовірним.

Одним словом, Кінг продовжує переможну ходу і всією свою творчістю немов нагадує нам: "Люди добрі, в шістдесят життя тільки-но починається".   

Девід Мітчелл, "Тисяча осеней Якоба де Зута" (Эксмо, 2013)

1fa50a8-tysyacha-osenej.jpg.pagespeed.ce.qJ_jzQpIyl

Іще один британець, іще один історичний роман. Після нашумілого "Небесного атласу" увага Мітчеллу гарантована в будь-якому разі, інша справа – наскільки вона заслужена. Останній свій роман письменник написав 2010-го, і от лише нещодавно його переклали російською.

Наприкінці XIII століття молодий голландець Якоб де Зут припливає на Дедзіму - штучний острів, що є голландською колонією в Японії. Країна вже майже два століття перебуває в повній ізоляції від Заходу, християнство під забороною, вивчення японської карається мало не на смерть, Голландська ост-індійська компанія – єдина, хто торгує з країною Довгих П’яти Тисяч Осеней.

Клерк Якоб хоче заробити грошей, аби одружитися вдома з Анною – її батько віддавати доньку за бідняка відмовляється категорично. Він планує повернутися через п’ять років, які врешті перетворяться на неповні двадцять. Якоб закохається в акушерку Оріто, яку віддадуть у монастир і чия доля складеться вкрай трагічно, в силу своєї чесності знехтує шансом на підвищення і буде зраджений співвітчизниками, втратить найкращого друга, допоможе відстояти Дедзіму під час англійського нападу, але головне - постійно буде мучитися проблемою вибору.

Власному стилю автор вірний і тут: густий, щільний текст, з безліччю героїв, відгалужених сюжетних ліній, специфічною інформацією з різних сфер (від медицини до кораблебудування), спліново-осінньою атмосферою і на довершення цього всього – улюбленою Мітчелловою Японією, країною екзотичною і величною в своїй суворості. Якщо Сюсаку Ендо свій роман "Мовчання" на схожу тему витворював як мініатюру, легкими і чіткими мазками, то Мітчелл працює цілком у дусі голландської школи – свіжо, опукло, реалістично.

Відповідальність за непрості вчинки і рішення, вічна любов-ненависть Сходу і Заходу стосовно один до одного, життя, що перетворюється на Трагедію, – в такому романі хепі-енду за визначенням бути не може. Але "Тисячу осеней Якоба де Зута" це лишень зайвий раз прикрашає.

Томас Пінчон, "Вроджена вада" (Эксмо, 2013)

f3f3a90-inherent-vice.jpg.pagespeed.ce.9dIs9w5cDV

Патріарх американського постмодернізму, геній і дивак, головний відлюдник світової літератури. Пінчон настільки не публічна особа, що вряди-годи з’являється інформація про його смерть. Але ні – іноді він все ж обдаровує читачів новою книгою, а це недвозначно свідчить на користь того, що він таки живий.

Уже міцно вкорінилася думка, що тим, хто не зміг продертися через культові пінчонівські V і "Веселку тяжіння", "полегшена" "Вроджена вада" буде винагородою і відпочинком. Не берусь судити, наскільки переклад "з’їв" властиву письменникові герметичність і гіпер-алюзійність, та перед нами міцно скручений детективний трилер. І навіть якщо сюжет тут є другорядним, а головною виступає люба Пінчонові параноїдальна атмосфера нереальної реальності, все одно "Вроджена вада" - захоплююче читання.

Лос-Анджелес кінця 1960-х, задушливий і липкий, справа комуни Менсона, серфери і хіпі, байкери і важкі наркотики, брудний секс і мутуючий рок-н-ролл. Посеред цього – Ларрі "Док" Спортелло, приватний детектив, що не випускає з рота самокрутку з травою, береться допомогти знайомій і опиняється втягнутим у справу викрадення великого будівельного магната.

Далі – класична пінчонівська історія протистояння людини і Системи, де людина – щось дуже химерне, а Система – щось узагалі незрозуміле. Ну і нуарівське обрамлення присутнє: наймані вбивці, поплічники уряду, мафіозі-маргінали, небезпечні красуні.

Про що саме "Вроджена вада", зрештою, не так і важливо: може, про приреченість покоління "дітей квітів", може, про ті обставини, за яких згадувану Систему таки можна на певний час переграти, може, про щось зовсім інше. Не знаю. Головне – відірватися неможливо.

"Вроджена вада" може стати чудовим контрапунктом до "Країни радості" Кінга – погляд із різних перспектив на одну епоху, важливу і дуже особливу. До речі, це саме та книга, яку зараз екранізує режисер "Нафти" і "Майстра" - великий Пол Томас Андерсон.

Джонатан Франзен, "Дальній острів" (АСТ, Corpus, 2014)

9d0cf1f-dalniy-ostrov.jpg.pagespeed.ce.O-ydykiNOd

Єдиний нон-фікшн у цьому списку, але такий, що дух перехоплює. Бо автор – всесвітньовідомий американець, чиї романи "Поправки" і "Свобода" постійно очолюють списки найкращих книг нового тисячоліття. Захар Прілєпін узагалі порівнює письменника з Толстим, і дуже надуманою ця паралель не виглядає. Франзен – стовідсотково першорядна величина, чиї ідеї і погляди на все на світі цікаві самі по собі, навіть якщо і має місце дещиця моралізаторства. Від цього, між іншим, і Толстой не був вільний.

"Дальній острів" - це фактично збірка ґрунтовно переглянутих перед публікацією есеїв і публічних виступів, що їх Франзен писав і робив останні десять років. Тому й тематичний діапазон відповідний: полон нових технологій, голосова пошта і визначник номера як головні технології кінця ХХ століття, Робінзон Крузо як життєвий ідеал, екологічні небезпеки Китаю і Середземного моря, спогади про дитинство і юність.

Великий шмат – про проблеми автобіографічності в прозі, про літературних учителів: читач може довідатися, чому Стендаль і Достоєвський авторові значно дорожчі за Джойса і Вулф, і чому колись запеклий ворог Філіп Рот несподівано став йому близьким другом.

Певно, в кожній літературі є письменник, чию есеїстку читати геть не менш цікаво, ніж його найкращі романи. В Британії таким є Барнс, у Росії – Уліцька і Биков, у нас – Андрухович і Забужко, в Америці – точно Франзен.

Дехто говорить, що у випадку з цим автором починати слід із романів, а вже потім переходити до "приміток на полях". Я б не погодився: шанси, що читач не побоїться взятися за грубезні "Поправки" після ознайомлення з чарівним "Дальнім островом", збільшуються в рази. Правду кажу.

 

Insider
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Поки ще ніхто не оцінював
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Виклад
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Здоров'я
Наталії було всього 23 роки. Тоді із життя пішов найрідніший - тато. У чоловіка виявили страшний діагноз – рак гортані. З ним родина Наталії боролася 2 роки, однак хвороба все таки взяла верх. Не встигла дівчина оговтатися від втрати батька, як через 3 роки лікарі поставили невтішний діагноз для мами – аденокарцинома правої легені. Родина не хотіла вірити у такий діагноз. Це був неймовірний шок і для самої мами - Ольги, і для всієї родини. Молода жінка Нат...
Екологія
Учора «Сад історій в Рівному» у себе на сторінці в Facebook відзвітувався про виконану роботу на вулицях Соборній, Словацького, 16 Липня та Мазепи. Завдяки волонтерам, тепер там з’явилося ще декілька нових дерев. Фото: Сад історій в Рівному Читайте нас в Телеграмі: https://t.me/Rivne0362ua Підписуйтеся на нашу сторінку у фейсбуці: https://www.facebook.com/rivne0362ua/ Наш VIBER: +380638943964
Кримінал
Усі екстрені служби учора, 11 грудня, близько 15 години поставив на ноги анонімний дзвінок про замінування автовокзалу на вулиці Центральна районного центру. Працівники відомств взаємодіяли чітко та злагоджено, а поліцейським вдалося оперативно викрити і жартівника. Із автовокзалу рятувальники евакуювали близько ста осіб. Патрульні поліцейські забезпечили охорону приміщення автовокзалу та прилеглої території. Обстеживши місце події, вибухотехніки обласного...
Різне
Ілюстративне фото Рівненський обласний центр з гідрометеорології попереджає про пориви вітру до 20 м/с. Прогноз погоди в Рівному та області на завтра, 13 грудня: Хмарно з проясненнями, без істотних опадів. Вночi та вранці слабкий туман. Вiтер південно-східний, 7-12м/с, вранці та вдень пориви 15-20м/с. Температура по області: вночi від 4° тепла до 1° морозу, вдень 1-6° тепла; по місту: вночi 1-3° тепла, вдень 4-6º тепла. Читайте нас в Телеграмі: https://t.m...
Суспільство
Понад годину тому до Рівного прибула автівка із загиблими на Донбасі військовими 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Серед них – Віктор Пруський. Як повідомляє «Рівне 1», усі транспортні засоби з'їхали з проїжджої частини перед в'їздом до міста біля автозаправки «Сокар» та вишикувались у ряд, аби пропустити автомобіль із загиблими. Зустрічали Віктора Пруського рідні та близькі. Двох інших загиблих із Волині повезли до Луцька. Нага...
Різне
У зв’язку з проведенням масштабних ремонтних робіт на ділянці магістрального водогону в районі вулиці Макарова, уся західна частина міста, 13 грудня на всю ніч буде без централізованого водопостачання. Керівництво «Рівнеоблводоканалу», щоб мінімізувати незручності для споживачів підприємства, прийняло рішення провести роботи саме у нічний час - з 00.00 годин. А вже о шостій годині ранку водопостачання буде відновлено, про це повідомляють у прес-службі Рівн...
Суспільство
Предметом обговорення під час засідання бюджетної комісії стала ситуація, яка склалася у Рівненському обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Як повідомила заступниця головного лікаря з економічних питань Центру Алла Рудько, ситуація із погашенням боргу із заробітних плат у них на даний момент до кінця не вирішена. На минулій сесії обласна рада виділила на ці потреби 3,5  мільйонів гривень. Крім того, за рахунок розподілу стабіл...
Кримінал
Сьогодні суд задовольнив клопотання слідчого та обрав жителю села Межиріч Острозького району, який підозрюється у замаху на вбивство, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави. Про це повідомляє відділ комунікації поліції Рівненської області. Нагадаємо, 70річний чоловік учора, 11 грудня, розбив вікно і вкинув три склеєні скотчем пляшки із легкозаймистою речовиною до помешкання 62річної колишньої співмешканк...
Влада
На останній сесії районної ради Дубенську лікарню передали на баланс міста Дубно, про це повідомив голова Рівненської ОДА Віталій Коваль у себе на сторінці в Facebook. За його словами, тепер місцева влада покриє усі заборгованості за кошт власного бюджету. Нагадуємо, що дубенські медики вже протестували у листопаді через невиплату зарплати. Також вони збиралися повторити свій протест у найближчі дні. Читайте також: Досі не виплачують зарплати: Дубенська ЦР...