У Рівному хочуть створити альтернативу міліції

Учасникам регіональних “євромайданів” варто самоорганізовуватися в загони самооборони і власноруч затримувати правопорушників.

Про це заявив член правління правозахисної організації «Інститут Республіка» Михайло Лебедь під час символічного прес-брифінгу рівнян «Захистимо себе самі!» біля Рівненської міськради. Прес-брифінг сьогодні був проведений на знак солідарності з побитим в центрі Рівного активістом місцевого “Євромайдану”, повідомляє рівненська організація ФРІ.

“Міліця не реагувала на телефонні дзвінки Віталя Примака близько 20 хвилин – доти, доки Віталія не побили нападники”, - каже правозахисник і наголошує, що це далеко не перший в Україні випадок побиття та каліцтва активістів “євромайданів” невідомими зловмисниками за останніх півтора місяці.

Михайло Лебедь також наголосив, що ст.207 Кримінального процесуального кодексу дозволяє людям без міліції власноруч затримувати правопорушників при вчиненні аба замаху на вчинення, або після вчинення кримінальних злочинів.

Нагадуємо, 5 та 6 січня на активістів Євромайдану вчинили напад біля наметового містечка рівненського Євромайдану. 5 січня постраждав громадський активіст Євромайдану Віталій Примак, який наразі перебуває в лікарні з підозрою на струз мозку. 6 січня група невідомих осіб вчинили бійку поблизу наметового містечка Євромайдану. В бійці постраждав активіст Євромайдану Анатолій Бондарчук. 

Правозахисник також підкреслив, що міський голова Рівного Володимир Хомко нещодавно пообіцяв охороняти та забезпечувати порядок на місцевому Майдані. Проте мер не лише не дотримується свого слова, але й ініціює неправосудні судові заборони мирних зібрань в місті.

- Cуд не має права забороняти мирно збиратися геть усім мертвим, живим і ненародженим – це суперечить чинному законодавству України. Інститут Республіка радить ігнорувати такі рішення суду як злочинні накази, – стверджує Михайло Лебедь.

ДОВІДКА щодо ГРОМАДСЬКИХ ЗАТРИМАНЬ правопорушників

Ч.2 та ч.3 ст.207 Кримiнального процесуального кодексу України:

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 482 Кримiнального процесуального кодексу України:

1. Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

2. Притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

3. Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

4. Особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України та цим Кодексом.