50 років Автотранспортному технікуму

У цьому році Рівненському автотранспортному технікуму Національного університету водного господарства та природокористування виповнилося п’ятдесят.

Спочатку заклад, заснований 19 червня 1963 року на базі Рівненського облавтоучкомбінату, працював під егідою Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг, а з 1998 року став відокремленим структурним підрозділом Національного університету водного господарства та природокористування.

У будинок на Відінській, 35 технікум переїхав тільки у 1987 році. Ця будова з емблемою автомобілістів при вході знайома не тільки мешканцям нашої області. Адже спеціальності, які опановують у технікумі («обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів», «організація і регулювання дорожнього руху», «організація міжнародних перевезень», «організація перевезень і управління на автотранспорті») незмінно популярні серед абітурієнтів. Авторитетний (особливо серед чоловічого населення) навчальний заклад за півстоліття своєї роботи випустив понад 17 тисяч молодших спеціалістів; і всі вони, як запевняє керівник, задоволені обраним шляхом.

– В усякому разі на численних зустрічах випускників я жодного разу не чув скарг на обрану професію, – розповів директор Автотранспортного технікуму НУВГП, голова ради директорів вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації, відмінник освіти України Віталій Герзель. – Навпаки, усі дуже тепло відгукуються і про навчання в технікумі, і про свою роботу.

Щороку технікум закінчує більш як три сотні молодих спеціалістів. Частина з них продовжує навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування.

– Ми тісно спілкуємося зі спорідненими кафедрами університету і відчуваємо, наскільки наші випускники успішніші за тих, хто прийшов зі шкільної лави, – продовжує Віталій Михайлович. – Причина у тому, що навчання в університеті має більш теоретичний, дослідницький характер, а технікум забезпечує не тільки теоретичну, а й практичну базу. Таке поєднання формує справжніх фахівців.

Місяць тому в університеті відбулася реорганізація – замість факультетів створили науково-дослідні інститути, серед яких і автодорожній інститут. Наша взаємодія з ним – прямий шлях до ступеневої освіти, переваги якої очевидні: студенти після закінчення технікуму зможуть одразу йти навчатися на третій курс інституту. Причому, за рекомендацією педради, частина з них автоматично потраплятиме на державну форму навчання. Це буде краще і для нас, і для інституту. Згодом також плануємо залучати провідних викладачів вузу читати у нас лекції, проводити сумісні лабораторні роботи.

Автотранспортний технікум має хорошу матеріальну базу: навчальний, лабораторний і побутовий корпуси, необхідне обладнання для проведення практичних робіт, один із кращих у області спортивний зал, їдальню, власний автодром і 12 навчальних автомобілів. У ньому працюють 96 викладачів і майстрів виробничого навчання.

– Є серед них такі, які трудяться з першого дня роботи технікуму: Ярослава Михайлівна Олевська, Лідія Степанівна Сарахман, В’ячеслав Антонович Гесь, Ярослав Ілліч Демуш та інші педагоги, – перелічує керівник. – Студенти із задоволенням біжать до них на заняття.

За час навчання вихованець технікуму здобуває ще й робітничу спеціальність: водія, слюсаря-механіка, оператора комп’ютерного набору. Це великий бонус для майбутнього працевлаштування.

– До того ж ми тісно співпрацюємо з Управлінням транспорту і зв’язку, з Укртрансінспекцією та іншими організаціями галузі: зустрічаємося з фахівцями, вивчаємо попит на наших спеціалістів і заздалегідь підшуковуємо їм місце роботи. Тому молодь іде до нас і ми ніколи не відчуваємо нестачі абітурієнтів. Наприклад, у цьому році на механічне відділення був конкурс 3,1 чоловіка на місце для тих, хто вступає після 9-го класу, і 8-12 чоловік – на місце для 11-класників. Основне, на чому наполягаю і про що весь час нагадую своїм студентам: людина має любити обрану спеціальність, горіти на своєму місці. А інакше не варто йти в автомобілісти.

…а це в ньому я

Віталій Герзель родом з Рівненщини, із селища Соснового. Там жив, закінчив середню школу, звідти пішов до армії. І оскільки дуже любив автомобілі і все, що з ними пов’язане, то після служби не вагався і вступив до Київського автодорожнього інституту на спеціальність «автомобілі і автомобільне господарство».

Після закінчення вузу молодий фахівець за розподілом потрапив до Азербайджану. Працював у Баку на енергоремонтному заводі енергетиком. Можливо, залишився б у далеких краях, але дуже хотів працювати за фахом. Тож коли дізнався, що в Рівному є автотранспортний технікум, вирішив повернутися в Україну.

– У 1967 році я влаштувався сюди майстром виробничого навчання, згодом мені запропонували посаду викладача спецдисциплін. Потім працював заввідділенням, заступником директора з навчально-виробничої роботи, завучем. У 1993 році був вибраний на посаду директора технікуму на контрактній основі – наприкінці грудня буде рівно двадцять років з того часу.

За період директорства, а перевибирали на цю посаду Віталія Герзеля вже п’ять разів, йому вдалося так організувати навчальний процес, що навіть найслабші студенти тут починають пристойно вчитися.

– Дякуючи колегам, з якими у нас повне взаєморозуміння, ми прийняли неписані правила: ніколи не киваємо в бік школи, не скаржимося, що вона погано підготувала своїх випускників. Переконані: якщо студенти ходять на пари, то «хвостів» у них бути не може. Натомість викладач має вибирати час, додаткові методи навчання, щоб кожен із його вихованців отримував тільки позитивні оцінки.

За роботою у директора технікуму вільного часу майже немає, але щовечора він знаходить годину, щоб переглянути спеціальну літературу, прослухати новини.

– Інколи сиджу до півночі, читаю все, що стосується освіти або автомобільної справи, – посміхається він. – А вранці знову на роботу…