• Головна
  • Як Любко Дереш ділився їжею та враженнями на Лебединці
Ексклюзивне інтерв'ю
17:40, 30 жовтня 2013 р.

Як Любко Дереш ділився їжею та враженнями на Лебединці

Ексклюзивне інтерв'ю

Любко Дереш вкотре завітав до Рівного із презентацією своїх нових книг «Остання любов Асури Махараджа» та «Миротворець». 29 жовтня відбулася прес-конференція, на якій автор поділився пережитим і написаним. Письменник зазначає, що роман є іншим, ніж попередні романи, і він сам у ньому відкривається по-новому. Але цікавим є те, що ж відбулося після прес-конференції, адже журналістам сайту 0362.ua вдалося поспілкуватися з Любком Дерешом у неформальній обстановці, що сприяла особливій атмосфері напередодні презентації книги.

            Зустріч опісля конференції була організована не менш відомим письменником, драматургом та перекладачем Олександром Ірванецем. Зустріли ми Дереша по дорозі, він ішов із невеличким пакетом. Пан Олександр жартома зауважив: «Сподіваємося, що Ви поїли вже?». Після чого ми пішли убік Лебединки. Знайшовши місце, де сісти, Любко Дереш почав діставати з пакета їжу, якою щедро ділився зі всіма. І поки Дереш ділив між нами гарбузовий пиріг, пан Олександр розповідав правдиві, а часом вигадані історії про те, як Любко Дереш малював у дитинстві динозаврів, та ще багато цікавого. Потім автор роздавав автографи та фотографувався з охочими. Лайтова атмосфера посприяла хорошому спілкуванню з Любком Дерешом, який радо розповів про враження від прес-конференції і не тільки.

XwRjUX-wD9Y

 

-          Щойно відбулася прес-конференція, яка стосувалася Ваших нових романів. Поділіться враженнями та очікуваннями від презентації, яка ще має відбутися.

-          Рівне мене вже приймає другий раз і другий раз мене тішить. Я зустрічаю тут гостинних людей, і мені хочеться сюди приїздити знову і знову. Я  ще не знаю, якою буде сьогодні вечірня презентація, але мені сподобалося попереднього разу, коли я приїздив у травні 2012 року презентувати книгу «Голова Якова». Після цього я запам’ятав публіку Рівного як таку, з якою можна спілкуватися, бо є цікава реакція, де є охочі щось послухати, і сьогодні мені теж хотілося б більше поговорити ніж почитати, бо мені здається, що коли письменник приїжджає читати – це одне, але поки є жива людина, поки є жива публіка, то  тільки тоді може бути прямий та цікавий обмін.

-          Що надихнуло Вас на створення нового роману «Остання любов Асури Махараджа»?

-          Мені вже давно хотілося написати твір, де була би естетика давньоіндійської літератури, бо я цікавлюся цією культурою. Я хотів щоб це було своєрідним доповненням мусульманської тематики. Знаходячись ще у Сахабі, я почав  писати  перші сторінки, потім вона вичікувала свого часу, бо я довго не знав, як за неї взятися, чи вийде вона, чи не вийде. Далі зустріч із певними людьми ніби підштовхнула до продовження книги. Для мене дуже важливі зустрічі з людьми, бо вони дозволяють пережити щось таке, чого не переживеш наодинці. Спілкування для мене завжди стає поштовхом.

-          На конференції звучали питання цікавого характеру? Які моменти вразили?

-          У Рівному я скрізь бачу симпатичні обличчя. Це говорить про певний внутрішній стан людей. Це говорить про те, що вони перебувають у внутрішній гармонії. Конференція була гарною, там не було якогось насильства над автором (сміється). Була цікава розмова, і, мабуть, одне з найцікавіших запитань – це репліка щодо моєї двохлітньої фрази про те, що я прийшов в українську літературу аби змінити її. Питання було таким «А що я вже змінив за цей час?». Я відповів, що хочу надати літературі більш глобального контексту, аби вона мала стосунок не лише до теми історії, але й стосувалося більше світових проблем. Другим моментом є те, що хотілося, щоб з’являлася література, яка несе за собою певні культурні моменти, бо світ стоїть зараз у цивілізаційній кризі. Ми повинні запитати себе: «А що ж далі? Хто ми? Для чого ми? Про що ми?» Це прості запитання, але досить значні. Третім моментом є те, що хотілося, щоб література все ж виконувала миротворчу функцію, щоб письменники завжди знаходили спільний людський знаменник. На мою думку, в цьому якраз і полягає сила мистецтва.

-          У Вас є певний орієнтир у літературі?

-          Я зараз знаходжуся у відкритому плаванні скарбниці світової літератури. Продовжую вивчати Нобелівських лауреатів, намагаюся зрозуміти, чим їхні твори вплинули на читачів.

-          Ваше ставлення до сучасних, постмодерних письменників?

-          Я з великою повагою ставлюся до всіх моїх колег, бо я розумію, що це означає написати та поділитися зі своїми творами із читачами. Я не вважаю, що це можна назвати постмодерном, бо це вже нове русло літератури, яке шукає інших берегів і нового розуміння себе. Сучасній літературі притаманна іронічність, інтертекстуальність, відсутність ієрархії у тексті. Я не пишу тієї літератури, яка займається висвітленням аморальних тем.

-          Які атмосферні умови потрібні Вам для створення своїх текстів?

-          Не завжди вдається вибирати умови, де писати, бо це вважається справжньою розкішшю писати там, де ти хочеш. Можливо, колись я вийду на нову ділянку свого письменницького шляху, буду прокидатися зранку, споглядати краєвид і у тиші писати книгу. Зараз такої можливості нема.

TOSNPIpqRmw

 

-          У Вас є своєрідний талісман чи амулет?

-          Ні, бо я зрозумів, що щастя не може бути прив’язаним до чогось. Все джерело щастя всередині нас.

-          Чому Ви радите і чи радите читати роман «Остання любов Асури Махараджа»?

-          Безумовно раджу, тому що чув від багатьох людей, що декому він здається наївним, але для когось він є світлим та оптимістичним. Роман  має згусток певного світла, який здатний діяти на пітьму. Навіть якщо цей роман і видається наївним, проте цей заряд позитивної, світлої енергії нікуди не зникає.  Він залишається з тобою після прочитання книги. За ковтком цього світла, власне, натхнення я і раджу цю книгу читачам.

-          Що побажаєте читачам?

-          Бажаю ясності розуму, щоб могти бачити, як воно все є, щоби потихеньку випливати із цього постмодерну, де істина має багато облич, і приходити до якогось природнього і ясного розуміння  того, що відбувається навколо і всередині нас.

-          Дякуємо за розмову. Бажаємо того ж світла і нових натхнень. 

 

Фотозвіт з презентації книг у конференц-залі готелю "Мир": http://www.0362.ua/photovistavka/47

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить

Коментарі

Оголошення
live comments feed...