У Рівному віддали останню шану ще двом захисникам

Сьогодні у Рівному жителі громади попрощалися з Героями Володимиром Тарнавським та Станіславом Данильченком.

Про це повідомили в Рівненській міській раді. 

Володимир Тарнавський народився у Рівному. Закінчив місцеву третю школу, а за тим здобув фах лицювальника-мозаїчника у ПТУ №1.

Працював Володимир за фахом здебільшого в різних містах України, хоча іноді виїжджав і за кордон.

“Брат був у морфлоті під час строкової служби в армії. А коли почалося повномасштабне вторгнення, Володя пішов добровольцем у військкомат. Проте з першого разу його не взяли. Він іще кілька разів ходив, нагадував про себе, хотів іти служити. І от в червні 2022 року його таки призвали,” - розповідає сестра Героя Ольга.

Наш захисник відслужив півтора роки у Збройних силах України. Запальний та щирий Володимир побував у найгарячіших точках держави. Проте подробиць служби рідним не розповідав. Ділився невеликою інформацією з друзями, але не з мамою. Намагався максимально вберегти її від таких розмов, аби менше нервувала. 

51-річний старшина, водій гранатометного відділення Володимир Тарнавський загинув 12 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій противника на Донеччині. У нього залишилися батьки та рідна сестра...

Станіслав Данильченко народився у Рівному. Здобув фах зварювальника у ПТУ №1. Перший час займався підприємницькою діяльністю, а за тим працював водієм на одній з рівненських маршруток.

Добрий, щедрий Станіслав міг віддати усе іншим, надзвичайно любив свою сім’ю, дітей — двох донечок та онуків. Завжди старався придбати їм усе, що б хотіли, балував. 

“Тато дуже любив природу, риболовлю, любив свою країну. Він завжди відмовлявся від поїздок за кордон, віддавав перевагу подорожам Україною,” - розповідає дочка нашого Героя Ольга.

Станіслав завжди відстоював справедливість. Тому не шкодуючи себе став на захист рідної країни.

“Він не служив в армії, але не міг лишатися осторонь. Тато пішов добровольцем у ЗСУ в березні цього року. Він хотів захищати нас, своїх рідних, говорив, що хоче, аби рідні жили у вільній країні,” - продовжує Ольга.

Про службу родині захисник не розповідав: беріг їхні нерви та й дотримувався режиму тиші.

“Тату стало погано у Дніпрі, він втратив свідомість. Його направили в наш Рівненський госпіталь, але встановити діагноз не могли — у легенях набиралася вода... Тато дуже хотів якомога швидше одужати й повернутися до своїх побратимів, говорив, що вони його чекають, та й сам чекав зустрічі з ними,”- продовжує донька.

На жаль, 2 листопада 52-річний солдат Станіслав Данильченко помер.

Поховають воїнів на кладовищі “Нове”...