Садівник зі Здолбунівщини вчить, як правильно обирати саджанці і ростити сад

Валерія Пшеничного зі Здовбиці зустріли на ринку у Здолбунові. Чоловік продавав саджанці фруктових дерев та декоративних рослин. Черговому покупцю так цікаво розповідав про правила догляду за яблуньками, що й перехожі заслухались. Виявляється, вирощувати сад – не клопітно, а цікаво та приємно. Валерій Володимирович дуже любить яблука. Тож яблунь у нього найбільше. Шукає рідкісні сорти й прищіплює удома уже майже 20 років. Словом, матеріал про те, як садівник-самоучка, за професією електромеханік на залізниці, пройшов від дідівських методів до сучасних селекціонерських способів, про садові цікавинки та деякі секрети, як вибрати та посадити дерево.

– Щеплювати дерева умів мій батько Володимир Антонович Пшеничний. Він ходив по селу і учив садити дерева усіх, хто його просив. Його й досі пам’ятають та шанують односельчани. Замолоду я не цікавився садівництвом. Думав, якщо треба буде, то й куплю собі щепу. Роки минали, батька не стало… Дивився я на старий його садок і думав, що треба було б ці сорти яблунь, які тато любив, у себе відновити. Став згадувати, як батько щеплював, виходило. Поволеньку садівництво стало моїм хобі. Я дуже хотів віднайти і посадити у своєму саду такі сорти фруктових дерев, котрих уже сучасні селекціонери не виводять. Наприклад, сорт «Зоря». Мало в якому господарстві його тепер зустрінеш. Тож я навіть їздив по селах і шукав старі сорти, – розповідає садівник-любитель Валерій Пшеничний. – Також я придивлявся до яблунь іноземної селекції, до плодів, які вирощують за кордоном. Думав, то все їхнє ГМО, пестициди-гербіциди. Не розумівся просто я тоді на усіх цих речах. А наука селекція пішла в перед. А в процесі того, коли я збирав сорти і вивчав новинки, поспілкувався зі знаними садівниками, котрі вщент розкритикували мій «дідівський» спосіб прищеплювання дерев, тому що у мене дерева росли великі, та й сам процес був громіздким і довготривалим. Я ж бо щеплював дерева на сіянцях. Сіяв зернятко, вирощував деревинку, а на ній уже прививалася щепа. «А як же інакше робити», – здивувався я. Тоді мені, самоучці-дилетанту спеціалісти пояснили, що існують, виявляється, цілі системи коріння, котрі виведені селекціонерами. Їх можна придбати, навчитися розмножувати та щеплювати на них. Для яблуні, наприклад, є системи М-106, М-16, М-24, М-9 тощо. І відповідно яблуні ростуть по-різному. Є низькорослі сорти, шпалерні, середньорослі. Тож тепер простіше обірвати з таких дерев плоди. На такому корені яблунька починає плодоносити й навіть на перший рік після прививки. Коли дерево низеньке (до трьох метрів) його також зручніше обприскувати від хвороб та шкідників. А з сіянця дерево може вирости й до восьми метрів. За ним важко доглядати, збирати урожай… Такі системи коріння є й для інших фруктових дерев.

Я колекціоную нові сорти. Шукаю їх по різних плодорозсадниках. Я дізнався про те, що яблуня росте не лише в Україні, Росії і в країнах близького зарубіжжя. Вона дещо інша, але росте й у Японії, Австралії, Америці. Я уже придбав й тамтешні сорти, не кажучи уже про європейські. Колекція у мене чимала – десь триста сортів.

– Бачу ви маєте й декоративні дерева…

– Навчившись розмножувати системи коріння для фруктових садів, почав вивчати й як розмножувати декоративні рослини. Займаюся ними також. Тепер це моє хобі. Люди помітили моє захоплення й часто питають, а те, чи те ти можеш приживити? Я й пробую, чи можу. Виходить, – посміхається Валерій Володимирович. – Сам практикую і людей вчу.

І біля хати гарно. Побачу десь цікаву деревину, й собі хочу. Починаю шукати інформацію, як і собі таку виростити. Я самоучка. Почав навчатися і не зупиняюся, щодень з’являється щось цікаве, тому інтерес не зникає.

– У садівників мусять бути якісь секрети, як правильно садити деревинку, аби вона гарно прижилася й родила. Он дехто каже, щоб обов’язково садили «пеньочком», на якому прищеплене деревце, на південь. Які маєте секрети ви, чи поділитеся  ними з нашими читачами?

– Колінце на щепі має бути на сантиметр над землею. Це для того, аби не утворювалась всілякий приріст. Це так званий «дикий корінь». Тому коли ви його занурите під землю, у вас почне рости «дичка». Треба усе це обрізати. Дійсно, колінце має бути повернуте на південь, аби швидше цей зріз заростав.

А «секрет» знаю елементарний, варто, щоб його кожен знав. Різні сорти яблук чи груш мають різний колір кори. Коли ми приходимо на ринок, то бачимо ряди з деревцями, з яскравою рекламою, фотографіями плодів, чудовим описом. І ми фактично що купуємо? «А дайте мені оцю картинку», – просимо ми у продавця. Нас запевняють, що виросте саме такий плід, як на фото. А через три роки у людини розчарування. А тому, що плоди не такі, або навіть далеко не такі, як на тих картинках. Тому коли ви приходите на ринок, то маєте дивитися не на фото, а оглянути товар. На колір кори саджанців. Якщо колір кори у всіх в’язках, під усіма етикетками однаковий (а це буває доволі часто, запевняю), значить вас просто обманюють. Деякі отакі продавці, котрі вирішили в сезон заробити, роблять так. Вони приїжджають на якийсь плодорозсадник. Беруть оптом саджанці якогось одного сорту. Так виходить значно дешевше, ніж у роздріб. Наберуть тисячу саджанців «Голден Делішес». Це найпоширеніший сорт, тому що самі деревця цього сорту дуже красиві й мають товарний вигляд. Надв’яжуть їх по 10 штук, начіпляють етикеточок і торгують. А ми купуємо і думаємо, що придбали різні сорти. А вдома потім вродив тільки один. Тому дивимося, повторююся, на колір кори. Якщо у всіх пучках усі дерева однакові, – вас обманюють. Якщо ви побачили, що в одній в’язці різні дерева, це значить, що це різні сорти. Були, певно, залишки, то й зв’язали до купки. Тож продавець може й сам не знати, що вам продав.

– Часто чую, що останніми роками погано приймаються черешні. Багато хто каже, що то причина в екології, або ж що нові виведені сорти не пристосовані до нашого клімату. В чому ж причина?

– Важко сказати. Можуть бути різні властивості ґрунту. Коли ви хочете посадити у себе черешню, подивіться по сусідніх садках. Чи росте у людей черешня? Можливо, що у вас така місцевість, що ані вишня, ані черешня не ростиме. От у мене в селі є цікава вулиця. По один бік ростуть яблуні, а по інший – ні. В чому проблема, я поки що не зрозумів. Черешня ж не любить, коли дуже близько до поверхні ґрунтові води. Черешенька швидко росте й пускає вглиб корені. Вони дістаються до води, загнивають і деревина гине. Якщо у вас саме така ситуація, раджу вирощувати сливи. Слива якраз любить такі вологу.

– Дивлюся, у Рівному щороку «море» абрикос, родять вони дуже щедро. А от у селі – лихо. То замерзне, то цвіт обпаде, то гілочки відмирають…

– Абрикос не з нашого регіону. Росте на сході, на півдні. Любить тепло. Плодова брунька витримує до 25 градусів морозу. Якщо мороз більший, плодова брунька відмирає. Треба шукати більш морозостійкі сорти. Варто абрикос посадити в затишному місці, в центрі саду. В місті гарно ростуть ці дерева, гарно плодоносять, рідко гинуть, бо в місті набагато тепліше. В селі ж – вони не захищені від вітрів, протягів. Холодом «тягне», якщо неподалік річка… Так само і персики. Це «родичі» абрикоса. Вони обидва чудово почувають себе в наших садах, але це тендітні дерева. Тож при посадці треба шукати їм затишок.

– А на якій відстані одне від одного потрібно садити дерева?

– Якщо яблуні середньорослих сортів, то їм достатньо три метри. Якщо абрикос, черешня, груша, то вони ростуть більш розлого, тому їх треба садити на відстані чотирьох метрів. Міжряддя теж мають бути в залежності від того, що ми садимо. Якщо ми садимо яблуні, то бажано їх не плутати з іншими фруктовими деревами. Усі фруктові краще садити окремо одні від одних. Ось так і формуємо розкладку нашого саду. Якщо сплутати сорти, то буде навіть неестетично виглядати садок. Добре, коли садять сад в шахматному порядку. Тоді дерева мають більше сонця.

– Цієї осені було багато випадків, коли цвіли дерева, і каштани, і садові дерева. У батьків он навіть невеличкі яблучка зав’язалися… Зрозуміло, що це не нормальне явище. Що ж тим цвітом робити?

– Звісно, явище цікаве і незвичне. Та я б не тішився з того, як чимало господарів, мовляв, у мене «екзотика» в садку. Цвіт такий треба обривати, бо він ослабить деревину. Дерево «переплутало» пори року і починає розвиватися. Крім цвіту утворюється приріст гілочок. Зимою ці молоденькі гілочки обмерзнуть, бо деревина не достигла. Самі розумієте, це серйозно пошкодить дерево, воно захворіє. Доведеться обрізати все це. Тому треба цей цвіт обірвати, аби молоді гілочки, котрі почали формуватися, змогли кинути усю енергію на формування гілочок й достигнути до морозів.

– Хтось каже, що краще садити щепи восени, а хтось, що весною. Що порадите ви?

– Коли ми садимо деревину, весною, це для неї травма. Вона уже ожила, готова розвиватися, плодоносити. А ми її переносимо з місця на місце, тривожимо, відливаємо. Та що там, пошкоджена коренева система мусить відновитися. Тож деревина хворіє. І ми з вами втрачаємо цілий рік, який дерево могло давати плоди. Восени ж, поки не настануть морози, деревина встигає вкорінитися. І оскільки рух соку уповільнюється, дерево майже «не помічає», що його потурбували. Тож пересадка для нього буде не такою травматичною, як навесні.

– Бачу, що у досі продають щепи, а вже доволі холодно. До яких же пір можна садити дерева?

– А поки заступ лізе у землю…

– У нас в області є ентузіасти, котрі взялися за вирощування екзотичних дерев. Скажімо, в Рівненському районі на одній садибі вирощують тропічні фрукти.

– Я посадив у себе азіатський фінік. Він дуже повільно росте. Як він буде плодоносити, поки не уявляю. Я йому умов не створюю. Як він пристосується до українського клімату, побачимо. Посадив і хурму. Побачу, що з того буде, – посміхається садівник.