Власник рівненського сайту 0362.ua одружився вдруге (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Як відсвяткувати річницю весілля, але так, щоб це запам’яталося назавжди? Здавалося б, повторне укладення шлюбу – нічого екстремального тут немає. Повторили обітниці, випили по келиху шампанського і закріпили все поцілунком. Проте якщо до організації береться редакція сайту 0362.ua – ситуація докорінно змінюється! Тут і фейкове весілля, і зламаний ніготь, і сукня з Олександрії. Спитаєте, як це все поєднується? Так ось зараз ми про все розкажемо…

Ще на початку минулого місяця ми дізналися, що у нашого шефа Володимира та його дружини Людмили Паламарчуків 31 серпня 18-та річниця шлюбу. Доки бос ламав голову над тим, який же подарунок зробити власній дружині, нашій керівниці сайту Інні Тунєвій спала чудова думка: «А чом би не одружити шефа і його кохану ще раз?». Таке собі міні-весілля з квітами, шампанським та романтичним вечором на двох. Адже все це цілком можливо! Лише прийти до рівненського міськрайонного ДРАЦС і замовити послугу «Ювілейне весілля».

- Мені ця ідея дуже сподобалася, тому я вирішив, що треба діяти, - пригадує Володимир. – Зазвичай ми з Людою святкуємо річницю весілля вечерею у ресторанчику. Деколи їздимо у подорож. Але хотів, аби це був не просто повторний обмін обітницями. Тому вирішили зробити Люді сюрприз. Щоб вона про це нічого не знала. Якщо чесно, такої пригоди у нас ще не було. Це був такий азарт! Адже потрібно було якось «затягнути» Люду до ДРАЦСу. Аби вона ні про що не здогадалася, про це знали лише наші працівники. Рідним вже казали ввечері перед «розписом», а дітям мусив сказати за декілька годин до того, аби ніхто випадково не обмовився.

Коли ж обговорили всі деталі, почали активно готуватися: домовилися з ДРАЦСом, замовили у відпочинковому комплексі «Хутір» альтанку, аби відсвяткувати з рідними та близькими подію та номер у готелі «Софія» для них двох. І це виявилося не найважчим.

Адже основним завданням було змусити Людмилу прийти до ДРАЦСу, але так, аби при цьому вона ні про що не здогадалася і не подумала, не дай Бог, що коханий чоловік розлучитися хоче. Тому придумати цілу легенду. Ніби колишній працівник саме в цей день, 31 серпня, одружується. І, до слова, це була не зовсім брехня, адже насправді хлопець одружується, щоправда весілля в нього аж за місяць.

Тож Володимир, ніби між іншим, розповів коханій, про весілля колеги, яке ніби відбудеться того ж дня, що і вони колись одружилися 18 років тому. І їх запрошують на весілля. Проте за легендою Володимир подякував і відмовився піти, адже у них з дружиною річниця. Аби підсилити враження, що це все насправді, Людмилі, яка керує студією «ФотоПлюс», у якості подарунка на весілля для колишнього працівника замовили дизайнерську чашку з фото наречених. А тому колишньому працівнику навіть подзвонили та попередили, що він «одружується» саме 31 серпня.

- У мене навіть думок не виникло, що це неправда. Володя декілька разів наголосив, що треба їх привітати, бо ж раніше разом працювали. А ще саме тоді донечка молодша захворіла, і мої думки крутилися весь час біля неї. Тож я була геть дезорієнтована. Я здогадувалася, що, напевно, на річницю буде вечеря, може, будуть наші батьки, а Володя подарує колечко, бо декілька разів в мене просив підправити манікюр, - розповідає Людмила. – Я якраз зламала нігтя.. А він же знає, що я б переживала, що маю такий вигляд і настійливо пропонував таки піти до манікюрниці вже. Я кажу, що сховаю ту руку, ніхто не побачить. Бо ж на це час треба, заздалегідь домовлятися. Та й у самої часу на те не було. І я таки зробила вранці в суботу манікюр. Але він зовсім не романтичний, з комашками, - сміється Людмила.

І якщо вже робити так, щоб кохана мала якнайкращий вигляд, то продумувати все. У тому числі і те, яку сукню одягне дружина. А коли Володимир дізнався, що та в селі за містом, не довго думаючи, поїхав за нею.

- Найцікавіше, що він довго довбав мене, питаючи, в якій сукні я буду. Цю сукню, в якій я була, перед цим завезла до Олександрії сестрі. Так вона в неї і лежала. І Володя мені каже, що хоче, щоб я одягнула саме цю сукню. А вона ж за 20 км від Рівного! То він вранці в суботу їздив по неї. Як виявилося, то разом і за нашими весільними рушниками та сукенкою для доньки. Це ж рушники ще знайти треба було! Вісімнадцять років пройшло! Я реально не знаю, де вони. Я була шокована. Все весільне наше лежить у мами. Але ж у мами нас четверо.

Загалом всі приготування тривали три дні, протягом яких купували колечко (таки Людмила про дещо і сама здогадалася), придумували декор для альтанки для святкування, проводили репетиції у ДРАЦСі та намагалися не «палитися» перед Людмилою.

Та найгарячішим у всіх значеннях цього слова (ще ж була спека 30 градусів) був ранок суботи. Доки Володимир їздив до Олександрії, наші менеджери та журналісти прикрашали альтанку, різали бутерброди та надували кульки гелієм.

Наступним завданням було виманити Людмилу з дому, аби за цей час усі гості встигли зібратися, а організатори завершили приготування.. І тут Володимир зробив те, що не очікувала Людмила. Запросив її на романтичну фотосесію.

- Якщо чесно, для мене вже це було несподіванкою. Я знаю, як Володя не любить фотографуватися. І витримати фотосесію йому нелегко. Він годину тримався! Обнімався, цілувався, посміхався… Він не любить цього на людях робити. Але тут я його побачила з іншого боку, – пригадує Людмила.

- У мене було завдання забрати Люду з дому, щоб мама наша змогла зібрати дітей. Ми домовилися, що збираються вони ще звечора. Тож в них був час, аби тільки одягнутися та причесатися гарно, - сміється Володимир. – Люда знає, що я не люблю фотографуватися. Але я мусив це зробити. Дівчинка Інна Лукомська, фотограф, яка працює у Люди, нас мала фотографувати, а потім, аби встигнути до 15 години до ДРАЦСУ, за 20 хвилин до того піти. Тоді навіть їй придумали, що в неї просто фотосесія на 15 годину. А поки всі збиралися у ДРАЦСі, ми мали гуляти.

Так вони чекали, доки всі гості таємно зберуться у будинку урочистих подій. І коли Володимир переконався, що все готово, і всі гості на місці, вони вирушили «вітати з весіллям колишнього працівника».

- Каже мені, давай підемо привітаємо. Я погодилася, що так треба зробити. Ми пішли вибирати квіти. І найцікавіше, що букет я ж вибирала сама собі, - не без посмішки розповідає Людмила.

До останнього кохана нашого шефа не розуміла, що відбувається. Зізнається, не знала, що є така послуга у ДРАЦСі. Бо, можливо, відразу б докумекала, що її чекає, коли зайшла до зали.

- Я була твердо впевнена, що ми їхали вітати колегу. Дівчина, яка нас зустріла, спитала, чи ми на весілля до нього і провела нас. Завела в один зал і спитала, чи нема тут наших гостей. А я ж не сильно знаю, хто гості на тому весіллі. Ну максимум дві людини. Вона запосміхалася, а Володя відразу перемкнувся, казав, ти ж знаєш Андрія та його дружину. І тут ми заходимо в інший зал. Першим я побачила кума, далі, що стоять моя мама, його мама, діти, всі знайомі наші… І я не можу зрозуміти, що я тут роблю! А Володя мене тягне всередину зали. У доньки в руках блюдечко з колечком. І лише коли дівчина, яка проводить церемонію, почала вітати з річницею, я зрозуміла. У мене був шок! - пригадує Людмила.

- Тільки ми зайшли, Люда почала гальмувати (сміється). Я мусив її просто тягнути за собою. Трохи переживав, що вона перехвилюється. І це було ходіння по лезу ножа фактично. Але ми зробили все, аби вона не подумала, що в нас розлучення і не засмутилася замість того, щоб зрадіти, - зазначив Володимир.

Уже протягом церемонії хвилювання у Людмили вляглися. Володимир запропонував дружині першій ступити на рушник, а потім одягнув їй на палець те колечко, яке обирали чи не всім колективом у п’яти ювелірних магазинах.

І все було, так як 18 років тому – обіцянки кохати одне одного до кінця віку, поцілунки та вітання рідних і батьків. Але танець вже танцювали вчотирьох, з дітьми, під «Haleluyah» (Rufus Wainwright) у живому інструментальному виконанні редакторки сайту 0362.ua Таїсії Олекшій.

А після традиційного розпивання шампанського поблизу ДРАЦСу всі рушили на невеличке святкування, а згодом «молодята» продовжили відзначати річницю весілля вже наодинці…

Як зазначає Володимир, така затія вартувала сил та часу, адже вона їм обом запам’ятається назавжди.

- Робіть власним дружинам приємне. Це прекрасно. Звісно, чоловіки менше люблять таку романтику, проте емоції коханої – неймовірні! – підкреслив Володимир.

Зворушені були всі. Навіть працівники ДРАЦСу, які по декілька разів щодня бачать обітниці закоханих, відзначили, що їм було неймовірно приємно і радісно спостерігати за церемонією та брати участь у організації дійства.

До слова, з кожній парі тут організовують цікаву церемонію. Головний спеціаліст Рівненського МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області Катерина Новікова проводить церемонії чи не з миті започаткування її у ДРАЦСі.

- Ми індивідуально підходимо до кожної пари. Пишемо під кожного оригінальний сценарій. Спілкуємося, розпитуємо, що хочуть у себе на святі «молодята». І щоразу це щось цікаве. Приміром, нещодавно діти замовили для батьків таку церемонію на 25 річчя шлюбу. Молодята побралися у той самий день, що їхні батьки. Після того, як одружилися діти, ми поставили батьків на їхнє місце в провели церемонію вже для них. Батьки були приємно здивовані!, - розповідає Катерина.

Володимир та Людмила стали дев’ятою парою, яка вирішила відсвяткувати річницю весілля таким чином. Проте послуга діє лише з листопада минулого року. Тоді дві пари вирішили повторити обітниці, які давали одне одному на весіллі. Цьогоріч же сім пар скористалися такою послугою, розповіла начальник Рівненського міськрайонного відділу ДРАЦС ГТУ юстиції у Рівненській області Галина Давидюк.

- Дуже приємно, що така ініціатива йшла від чоловіка. Адже зазвичай, коли їм пропонують таку послугу на річницю, вони віднікуються. А тут чоловік сам захотів зробити такий подарунок коханій дружині! Та і не кожна пара зголошується, адже роки, діти… Але ж наскільки це гарно! Адже просте привітання і похід в кафе так не запам’ятаються. А повторення шлюбних обіцянок подарує ту емоцію, яка залишиться назавжди. Проходять роки і ти починаєш дивитися на все це по-новому. Ми бачимо, коли приходять на церемонію молодята, то це все відбувається на нервах, вони переживають, який мають вигляд. А коли чоловік та жінка йдуть до вінця через роки після одруження, вони вже насолоджуються моментом, переживають цю емоцію єднання сповна, більш об’ємно, усвідомлено. А як красиво, коли діти підносять обручки та стелять рушничок! – ділиться Галина.

До слова, послуга «Ювілейне весілля» коштує 250 грн. Влаштувати таку церемонцію можна як у відділі, так і на виїзді.