[Над]Звичайні: Олександр Ірванець (ІНТЕРВ’Ю)

[Над]Звичайні: Олександр Ірванець , Самчук Ірина

Начитаний і поважний інтелектуал, що полюбляє сатиру та гротеск. Виріс у Рівному, надалі проживає у нашому місті, хоча водночас і в Ірпені під Києвом. Римує щодня, перекладає, навчає студентів Острозької Академії та готовий побитись об заклад, що нинішній Президент свій термін не добуде.

Ми зустрілись у місцевому кафе – New York Street Pizza, аби поспілкуватись про Рівне, політичну ситуацію в Україні та, власне, творчість нашого земляка. В результаті, cклали іспит з історії та трохи завалили з літератури. Що вийшло, читайте у матеріалі.

– Якби зараз Вам довелося написати роман про Україну (2019 рік), то про що б Ви написали?

– Я б написав про “бал Сатани”. Про це багато йшлося у світовій літературі. В мене таке враження, що цей “бал” тут відбувається зараз, щодня і щомиті. Ми всі постійно беремо в ньому участь.

– Ви були сучасником трьох революцій: Революції на граніті, Помаранчевої та Революції Гідності. Як Ви їх оцінюєте і чи підтримуєте ідею про циклічність у 10-13 років?– Так, у нас є така циклічність, але я скажу інше: ми ще колись, до Революції Гідності, а це десь у році 2012, коли саме була в розпалі влада регіоналів, сиділи з Олесем Донієм (знаним політиком, політологом за освітою) в Купідоні (кафе у Києві, неподалік від Майдану Незалежності - авт.).

Він мені сказав: “Класична німецька політологія вчить, що революція припадає одна на покоління.”. А я кажу: “Чекай, старий, ти молодший за мене, а ми з тобою вже були учасниками двох”. (Доній був активістом Революції на граніті, а вже Помаранчеву ми відбули разом). Через рік після цього вибухнула третя. На граніті я ще був у масовці, але ми, тодішні молоді письменники проводили одноденні голодування солідарності. В мене є фото, де сиджу я поруч Соломії Павличко, Оксани Забужко, Ігоря Римарука, в жовтні 1990-го.

Я вітаю Революції - це завжди зміни. Не завжди вони настільки великі як би хотілося, але вони є і вони потрібні. А стосовно циклічності я не певен. Наступна може бути цього листопада, або 2020.

Розумієш, чому листопад? Поки українці останнього гарбуза на городі не викачають, владу скидати не виходять, тому почекаємо осені. Може 2021 року…. Бо це створіння збирається правити 5 років, але я думаю – ні. Навіть готовий поставити якісь гроші, що він не відбуде повну каденцію. Якби букмекери приймали подібні ставки.

– Яку книжку, на Вашу думку, повинен прочитати кожен?

– Біблію. Ця точно не зашкодить.

– А одну із Ваших?

– Я чоловік дуже іронічний щодо себе. Мій роман “Рівне/Ровно”, мабуть, кращий. У вересні буде презентація 5 видання.Але й вірші я теж маю. Видання “Вибране за 33 роки” - найбільш вдала моя поетична збірка.Вона вже розпродана.

– А Вам пропонували піти в політику?

– Дуже давно, ще до здобуття Незалежності. Приходили люди і пропонували висунути мене депутатом до Верховної Ради. Я сказав: “Ні, дякую”.

– З моменту виходу Вашого роману “Рівне/Ровно” минуло 18 років. Як змінилось місто за цей час?

– Погуглила, золотко (посміхається - авт.). Змінилось, розбудувалось. Цей прогрес же ж не заперечиш. Коли приїжджаю, завжди кайфую яке в нас зелене місто, а так нічого доброго не з’явилося. А район базару, нещодавно там був, – це купа гидкої реклами. Якраз це те, що засмучує мене найбільше в нашому місті.

– А в якому, на Вашу думку, місті реклама найбільш гармонійно поєднана з архітектурою?

– В Нью-Йорку.

– А українське місто?

– Ну тоді це будуть Львів і Чернівці. Київ, на жаль, цим ділом теж заставлений. Трохи менше несмаку, але все ж… У Києві доброї архітектури незрівнянно більше, важко зіпсувати.

– На Вашій сторінці у Фейсбуці пише, що Ви викладаєте в Острозькій академії на 0.3 ставки. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам що саме викладаєте і чи підтримуєте зв’язок з студентами? Чим наше покоління відрізняється від Вашого?

– Тим що наше покоління вчилось добре і гарно навчилося, чого не можна сказати про ваше покоління. Насправді, я “гротескую”. У всякому поколінні є краща, креативна часточка і більш пасивна, лінива, інертна. Таких завжди більше.

А в Острозі так, я викладаю і сподіваюсь ще викладатиму, мені якихось півтора роки до пенсії залишилось. Я викладаю літературні дисципліни, відділ творчості в рамках філології. У мене маленькі групи: переважно 10 чоловік. Як правило, це 10 дівчат, або 9 дівчат і 1 хлопець. Один раз навіть було 3 хлопці. Студенти в мене хороші, я їх люблю, ставлю високі оцінки. Переважна більшість стає моїми друзями, принаймні не ворогами.

– Ви і поет, і драматург, і прозаїк. Що вам найбільше подобається робити?

– Найбільше мені подобається пити пиво і дивитись футбол (посміхається - авт.). Творчість - це зовсім різна робота. Під час роботи над романом, ти копаєш город. І за день ти його не скопаєш. На роман іде кілька років. А вірш народжується швидко і за пів години він може бути готовим. Поезія - це те, що було в мене від початку, це те за що я тримаюся. Звичайно, вона на першому місці. Я також драматург і написав 10 п’єс, які ставились, до речі, за кордоном. Я кіносценарист, роки 4 тому вийшов фільм “Поводир”. Я есеїст, літературний критик, але поезія - це понад усе.

А що б Ви порадили молодому поету-початківцю?

– Я кажу своїм студентам в Острозі, що навчитися писати легко. Тільки є два пункти: щоб навчитися писати, треба читати і писати! Читаючи, ти виробиш смак, а пишучи, ти виробиш стиль. А стиль і смак - це головне для письменника. Якщо будеш регулярно писати, десь за років 5 ти побачиш перший результат.

– Ваші твори перекладі більш, ніж 11 мовами. В чому секрет успіху закордоном?

– Я б не сказав, що маю успіх за кордоном, хоча в мене виходили книжки. Там були якісь гонорари, але я не Стівен Кінг, я не рахую їх мільйонами. Приємно, звісно, що хтось твій текст переклав, видавництво це видало, а хтось це купив і прочитав десь у Хорватії… За тисячу кілометрів звідси. Або в Німеччині, чи Австрії. Справжній успіх за кордоном з українських письменників має хіба що Андрій Курков. Більш-менш успішними також є Андрухович та Забужко, Жадан.

– Ще немає точної дати презентації роману “Рівне/Ровно”?

– Я сподіваюся, що це буде 17 вересня. Бо дія мого роману відбувається саме тоді. А ви знаєте, що сталося в цей день? Навіть підкажу, 1939 року.

– Війська Радянського союзу увійшли на територію Волині (тоді - територію Сх. Польщі).

– Так, молодець. Слідкуйте за анонсами, обов’язково буде подія у Фейсбук

Читайте нас в Телеграмі:https://t.me/Rivne0362ua

інтерв’ю Олександр Ірванець Рівне/Ровно письменник Рівне новини новини Рівного новини Рівненщини Рівненщина
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі