Український хамон чи варто

Виробники українського хамону позиціонують за значно дешевший аналог іспанського делікатесу, однак це не зовсім так. Ціна виробників українського окорока складає близько 400 гривень за кг. В той же час на сайті іспанських продуктів  apetito.com.ua можна купити хамон в Україні за 2000 гривень вагою аж 7 кіло, де 4,5 кг чистого м’яса. Стануть у пригоді і аксесуари для нарізки хамону, як то підставка для хамону і спеціальний довгий, гострий ніж. Отже, цінова політика українських виробників не така вже і низька. Міліонні інвестиції і віковий досвід іспанських виробників впливають не тільки на якість делікатесу, але і істотно знижують собівартість хамону.  

Якщо використовується назва «український хамон» чи «український прошутто», то їх завжди будуть порівнювати із оригіналом і за смаковими якостями швидше за все буде нагадувати багатьом пародію. Використавши для цього в’яленого м’яса, наприклад, автентичні українські назви такі як мацик, каврук, богук, трибух чи будь-як оригінально по-українськи, дає шанс коли-небудь з’явитися останнім на прилавках модного дьюті-фрі українського аеропорту Борисполя в якості сувеніру з України. 

Чомусь в інших країнах прийнято популяризувати власний продукт, кожен, хто часто подорожує згадає і хорватський пршутт, і французький жамбон, і болгарський яленски бут, німецьку вестфальську або шварцвальдську шинки. Сподіваємось, що список українських національних блюд, крім  борща і вареників, поповниться українським мациком, натомість в українського хамона таких шансів в такому амплуа немає.

Слово мацик в Україні ще 5 років тому було відомо в достатньо вузьких колах гурманів. Сьогодні ж, його продають на ринках, але швидкість з якою цей продукт популяризується в масах лишається низькою. 

Якщо французи заборонили для виробників інших країн використовувати слово «шампанське», то іспанці погодились і почали використовувати для аналогічного продукту назву кава (cava). Сьогодні в будь-якому супермаркеті Європи асортимент і успіх іспанського ігристого вина нічим не поступається французькому шампанському, а ми і досі використовуємо одну назву для цього напою, додаючи ще одне слово «совєтське». Приклад України наслідують Грузія і Вірменія зі смоїми коньячними спиртами. Ось, наприклад, якби грузинський чи вірменський коньяк не мав би французьку складову в назві, а якусь свою своєрідну, то шансів стати відомим в світі (а не тільки на бувшому пострадянському просторі) в них би були.

Можливо згодом в зарубіжному супермаркеті ми зустрінемо аналоги іспанский чи, скажем, польський мацик, родоначальником якого залишиться найсмачніший оригінальний український продукт.