Інтерв’ю з рівненським фотографом Ліною Яріш

Чарівна жінка, творча натура, яка шукає свій життєвий шлях і не боїться експериментів, такою здалася нам, фотограф Ліна Яріш.
Ми не могли упустити можливість і вирішили взяти інтерв'ю у Ліни при особистій зустрічі та перевірити, які риси несе ця світла жінка за межами знімального майданчика.

-  Доброго дня, пані Ліна, розкажіть, будь ласка, як зародилась ідея займатися фотографією?
- Добрий день! Фотографією я займаюся з 14 років. Любов до цього мистецтва привив мій батько, адже він трохи фотографував та колекціонував різні фотоапарати. Мабуть, першим кроком був гурток фотографії при Будинку піонерів.

- На що були зроблені Ваші перші знімки?
- Мої знімки були зроблені на фотоапарат Свема. Я вважаю, що саме плівкові фотоапарати дають фотохудожнику масу можливостей для самовираження, чого не можна сказати про фотокамеру цифрового типу.
Напевно, відчуття чарівного дійства проявляння плівки житиме поки існують ентузіасти, що люблять фотографію як процес.

-Перед тим як стати фотографом, Ви займалися іншими видами мистецтва?
-Та я взагалі-то по професії хормейстер. В 16 років була в складі рок-гурту. Ми навіть мали невеличкі концерти по Україні. Згодом я закінчила училище по класу хормейстера і співала з оркестром різні відомі арії,класичні композиції.

-А чи не виникає бажання повернутися до співів?
- Я вважаю, що на все свій час! Тоді потрібно було серйозно цим займатися, прикладати багато зусиль та часу. Зараз повертатись до цього немає потреби, та й молоде покоління має достойних солістів. Нехай співають, а я їх пофотографую.

-Якому стилю фотографії надаєте перевагу?
Надаю перевагу своєму власному стилю! Над цим і працюю, пробую себе, шукаю та хочу, щоб згодом по стилю пізнавали мене, мій почерк. Це те, що стосується стилю, а якщо говорити про жанри, то надаю перевагу репортажній, жанровій зйомці. Складність такої зйомки полягає в унікальності та неповторності події тож діяти треба швидко, щоб не упустити особливий вираз обличчя, жест або рух та такі деталі, які перетворять знімок у фотодокумент. Таким чином, виходить свого роду фоторозповідь, яка подається цікаво, захоплююче, яскраво, живо. Через такі знімки глядач ніби повертається до тих часів, занурюється в гущу подій та переживає неповторні моменти історії. Дуже люблю природність, передачу емоційного стану об'єктів зйомки, а вони проявляються саме в жанровій зйомці, тому і надаю їй перевагу.

-Кого маєте за взірець із відомих фотографів?
-На мою думку, у кожного митця є на що подивитися та чим надихнутися, тож подобаються роботи багатьох фотографів світу також фотографів України, але, саме, як взірця - то нікого конкретного не назву - шукаю свій шлях. Намагаюсь випрацювати свою власну лінію, не бути схожою на інших.

- Які з ваших робіт, на вашу думку, є найбільш вдалими?
 - Я думаю, що такі роботи ще по переду. Поки таких нема, бо якщо сьогодні мені подобається світлина, то завтра вже починаю думати над тим, що можна щось змінити, побачити по іншому.

-Ви критично відноситесь до своїх робіт
- Так, і навіть занадто критично.

-Якби не фотографія, то чим би стали займатися в житті?
- Фотографією і тільки фотографією!

- Тобто іншого варіанту немає?
- Я б дуже хотіла малювати, але, на жаль, Бог не дав мені такого таланту. Я не вмію малювати, в мене дуже смішні малюнки й люди думають, що це малює дитина. Мені приносить задоволення опрацьовувати фото в Lightroom чи Photoshop, там я можу трішки помалювати.

-Фотографія це мистецтво або техніка ?
- Якщо в людини нема хисту, то дай в руки любу техніку, а шедевра не вийде. Звичайно, є об’єктиви, які дають фотографу більше можливостей, але є такі люди, які роблять досить вдалі фото на телефон, тому фотографія це мистецтво.

-Що саме вважаєте запорукою вдалого фото?
- Бажання та злагоджена співпраця моделі та фотографа. Важливо відчути, що хоче людина і намагання перевищити її сподівання. Є звичайно багато технічних моментів, але це вже друга історія.

- Нещодавно ваші роботи були опубліковані в новому рівненському глянцевому журналі "Маленькі рівняни". Чи плануєте надалі проводити фото проекти й публікуватись в журналі?
-Так, звичайно! Зараз проходить проект «Діти ягідки» і в кінці липні буде випуск журналу, де можна переглянути результати моєї праці. Надалі чекатиму музу, бо мені сумно і хочеться проводити щось цікаве та тематичне, і щоб це не було повторюваним.

-Чи відсилаєте свої роботи на виставки?
-Чесно, немає часу. Якби в мене була людина яка цим займалася, я б була дуже рада і можливо оплачувала її працю. В мене досить щільний робочий графік, тому ось так!

-Чого хотіли б побажати рівнянам?
- Щастя, миру та хлібину в дім!!! Щоб ніколи не боялися пробувати себе в різних образах та не зупинялися в пошуках нових себе!

-Ліночко, ми просто в захваті від Ваших талантів! Бажаємо нових творчих задумів та особистих звершень! До зустрічі знову!

Коротке досьє
Робота:
Методист в будинку культури(вела академічний хор)
Працювала вчителем музики.
Улюблена музика:
Рок музика, класика під настрій
Улюблені фільми:
Історичні пригодницькі та фільми де є «головоломка»
Книги, які подобаються:
Книги з психологічним напрямком та автобіографії відомих людей
Одна з останніх прочитаних - "Монах, который продал свой Феррари" Робин-Шарма

Вміння фотографувати – це в першу чергу творчість, а вже після цього копітка повсякденна робота, без якої не можливо створити справжні шедеври. Тож звертайтеся до Ліни Яріш :
Тел. 0971831399

https://vk.com/lina__photographer

https://www.facebook.com/profile.php?id=100005991858068&fref=ts