У Рівному Брати Капранови презентували "Забудь-річку"

"....Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем - Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії "Галичина", син офіцера УНР - у Червоній армії, а польській жовнір - в УПА.... "

Назва роману походить від старого язичницького символу - Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній родині.

Основою роману стало дослідження власного родоводу, адже родовід - це безцінна інформація, яка містить повноцінну історію нашого народу.  Щоб знати історію своєї держави, треба знати історію свого роду. Адже багато інформації наші предки приховували і не розповідали із-за радянських заборон. Приховували соціальне походження дідів та прадідів, оскільки воно одразу ставило крапку на кар'єрі.  Всі події, які зараз відбуваються в країні мають одну із основних проблем - незнання власної історії, яку нам не розповідали. 

- Про дідів чомусь не в усіх родинах розповідають.  Наприклад, наш батько не знав, що його діда розкуркулили, бо такі факти з сімейної історії зазвичай приховувались. Тому лише в 74 роки він дізнався, що його родина не від тифу померла, а згинула в Сибіру, звідки пощастило врятуватись лише його мамі. Нас ця тема зачепила, тож ми відшукали певну аналогію у давній українській міфології, а саме таке поняття як «Забудь-річка». Це  річка, яка тече між світами живих та мертвих. Душа, перелітаючи з одного у інший світ, забуває про все, що досі з нею було. Цей образ видався дуже сильним, адже така ж річка протікає між цілими поколіннями, які добровільно розірвали зв’язки з минулим і втратили пам'ять, щоб вижити. Тому ми вирішили у цьому розібратись, а коли письменник хоче у чомусь розібратись, він пише книжку, - розповіли Віталій та Дмитро Капранови.  

Ніхто так життєво і цікаво не розповість історію, якщо не пропустить її через себе. Власне це і зробили брати Капранови, які свій родовід дослідили до 7 коліна. Під час написання "Забудь-річки" брати перечитали сотні сторінок мемуарів зі спогадами очевидців та учасників Другої світової війни, досліджували власний родовід, історичні документи, спілкувались з багатьма спеціалістами різних галузей, особисто відвідували місця, де розгортаються описані ними події, витративши на одне лише написання 3110 годин. І  все заради того аби написати насправді невигаданий роман, адже головна мета, яку ставили перед собою, – історична достовірність. Саме тому приділяли увагу найменшим деталям, до прикладу, описуючи військову форму підрозділу  СС «Галичина», вони дізнались, що на відміну від німців, які носили штани на лямках, ці військові, попри суворі покарання, лямки переробляли на пояси. І таких деталей, з яких, наче з пазлів, складається загальна картина, безліч.

Я особисто дякую Віталію та Дмитру, які надихнули мене зануритися у світ та історію власного роду. Отримавши книжку з підписами письменників я помандрувала сторінками "Забудь-річки"....