На Рівненщині попрощалися з вісьмома захисниками України — Андрієм Бабіком, Леонідом Крупком, Юрієм Гнесюком, Ігорем Демчуком, Андрієм Жулавніком, Миколою Максимчуком, Олегом Лобачем та Олегом Гарбаром. Воїнів провели до місць вічного спочинку в громадах області.
Про це повідомили в Рівненській обласній військовій адміністрації.
Андрій Бабік народився 29 січня 1982 року в Луцьку, згодом разом із родиною переїхав до Вараша. У березні 2022 року добровільно долучився до Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив бойовим медиком 104-ї окремої бригади територіальної оборони, виконував бойові завдання на Бахмутському, Куп'янському напрямках та прикордонні Сумщини. За службу був відзначений державними та військовими нагородами. Молодший лейтенант загинув 28 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в Сумській області. Йому було 44 роки.
Леонід Крупко народився 29 квітня 2002 року, проживав у селі Сварицевичі Дубровицької громади. Із жовтня 2023 року захищав Україну, служив оператором радіолокаційного відділення. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що він загинув 16 квітня 2025 року. Про підтвердження його загибелі в громаді повідомили 31 жовтня 2026 року. Захиснику було 22 роки.
Юрій Гнесюк народився 7 травня 1987 року в Корці, проте все життя прожив у Рівному. У січні 2025 року приєднався до лав Збройних сил України. Після військової підготовки проходив службу на Сумському напрямку. 4 квітня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання на території Курської області. Згодом його загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи. Воїну було 37 років.
Ігор Демчук народився 23 серпня 1981 року на Костопільщині. 30 січня 2023 року добровільно став на захист України. Загинув 29 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Тривалий час його доля залишалася невідомою, а сам військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Захиснику було 42 роки.
Андрій Жулавнік народився 20 серпня 1987 року в Костополі, згодом проживав у селі Новомильськ Здолбунівської громади. У квітні 2024 року долучився до війська. Після навчання служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердилося, що він загинув 29 травня 2024 року на Донеччині. Йому було 36 років.
Микола Максимчук народився 5 січня 1970 року в селі Почапки, пізніше проживав в Оженині на Острожчині. Проходив військову службу у званні сержанта на посаді старшого стрільця відділення охорони. Під час служби захворів та проходив лікування. 24 жовтня 2026 року серце військовослужбовця зупинилося в медичному закладі Дніпропетровської області. Йому було 56 років.
Олег Лобач народився 4 червня 1978 року в селі Велика Любаша Костопільської громади. У березні 2025 року став до лав Збройних сил України. Пройшов підготовку гранатометника, після чого служив стрільцем-снайпером штурмового відділення. Виконував бойові завдання на Харківщині, Сумщині та Донеччині. З 11 вересня 2025 року вважався зниклим безвісти під час виконання завдання в Покровському районі. Згодом ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Захиснику було 47 років.
Олег Гарбар народився 3 січня 1978 року, проживав у селі Підлозці на Дубенщині. Проходив військову службу, однак через тяжку хворобу був демобілізований. 31 жовтня 2026 року серце захисника зупинилося. Йому було 48 років.
Громади Рівненщини схилили голови у скорботі та провели воїнів в останню дорогу.
Світла пам'ять усім, хто віддав життя за Україну. Щирі співчуття рідним і близьким захисників.