- Фалопротезування – хірургічний метод лікування еректильної дисфункції, коли інші методи неефективні, з використанням імплантатів різних типів.
- Показання до операції включають стійку еректильну дисфункцію, хворобу Пейроні, фіброз тканин, тривалий пріапізм, з протипоказаннями, такими як інфекції, проблеми з сечовипусканням, тяжкі захворювання.
- Операція триває від 1 до 2,5 годин, після неї пацієнт перебуває під наглядом, відновлення триває близько тижня, повернення до статевого життя рекомендується через 6 тижнів.
Якщо лікування еректильної дисфункції не дає бажаного результату, лікар може запропонувати хірургічний метод – фалопротезування. Це оперативне втручання, під час якого в статевий член встановлюється спеціальний імплантат.
Зазвичай до такої операції вдаються, коли консервативні методи (медикаментозна терапія, використання вакуумних пристроїв) не дали ефекту, повідомляє 24 Канал з посилання на Mayo Clinic.
Еректильна дисфункція органічного ґенезу (імпотенція) – це стан, при якому чоловік не може досягти або підтримувати ерекцію, необхідну для здійснення статевого акту.
Види протезів
Існує три основні типи імплантатів, які встановлюються хірургічним шляхом: напівжорсткі та гідравлічні (надувні), останні поділяються на дво та трикомпонентні. Найчастіше застосовують трикомпонентні надувні системи – близько 90% усіх імплантацій припадає саме на них.
Напівжорсткі протези – це гнучкі стрижні, які розміщують у тілі статевого члена. Щоб досягти ерекції, достатньо підняти пеніс догори, а для імітації розслабленого стану – опустити вниз. Член при цьому залишається постійно твердим.
Переваги такої конструкції: простота та надійність завдяки відсутності складних з’єднань, що зменшує ризик ламання і вартість виробу.
Недоліки – постійний тиск на тканини, певні незручності при маскуванні під одягом й менша задоволеність пацієнтів у порівнянні з надувними моделями.
Надувні (гідравлічні) імплантати складаються із циліндрів, насоса і резервуару з рідиною. Для створення ерекції рідина переміщується з резервуара в циліндри в пенісі, а для повернення до розслабленого стану рідина повертається назад.
Двокомпонентні системи мають усі елементи розташованими в мошонці та корпусі члена, а після спуску рідини орган стає частково м’яким. Мінус – складніша конструкція й менша жорсткість у порівнянні з трикомпонентними аналогами.
Трикомпонентні імплантати складаються з циліндрів, насоса (у мошонці) та окремого резервуару (в заочеревинному просторі). Така система забезпечує максимально природну ерекцію й повне розслаблення після спуску рідини, проте є технічно складнішою і потребує більш ретельної імплантації.
Показання та протипоказання
Головним показанням до фалопротезування є стійка еректильна дисфункція, яка не піддається іншим методам лікування: медикаментозній терапії, вакуумним пристроям, місцевим засобам (супозиторії, ін’єкції). Операцію також можуть призначити при хворобі Пейроні з вираженими порушеннями ерекції, фіброзі тканин статевого члена, тривалому пріапізмі, а також при складних випадках психогенної імпотенції.
Протипоказання:
- активні інфекційні процеси будь-якого походження, особливо в області сечостатевої системи;
- невирішені проблеми з сечовипусканням, викликані порушеннями роботи сечового міхура;
- тяжкі супутні захворювання, насамперед серцево-судинної системи, які роблять сексуальну активність потенційно небезпечною.
Як відбувається операція
Перед імплантацією пацієнта ретельно обстежують, оцінюють загальний стан здоров’я, визначають наявність протипоказань, обговорюють тип імплантата та всі етапи лікування. Підготовка стандартна: лабораторні дослідження, гігієнічні процедури, профілактика інфекцій. Операція триває від 1 до 2,5 годин, залежно від складності. Тип і розмір протеза підбирають під час хірургічного втручання.
Встановлення трикомпонентної системи проводиться під загальним наркозом. Хірург робить розріз у зоні геніталій, вводить імплантат у кавернозні тіла, резервуар із рідиною розміщує в заочеревинному просторі, а насос – у мошонці, після чого зшиває розрізи.
Відновлення після операції
Після хірургічного втручання пацієнт перебуває у палаті для спостереження та відновлення. У перші дні можливі болі в паховій області чи нижній частині живота – для їхнього зняття використовують знеболювальні та, за потреби, антибіотики. Медичний персонал здійснює контроль до виписки, зазвичай потрібно залишитись в стаціонарі на одну ніч.
Подальше відновлення відбувається вдома: пацієнт дотримується рекомендацій лікаря та слідкує за самопочуттям. Повернутись до звичного життя можна приблизно за тиждень, але відновлювати статеве життя рекомендується не раніше, ніж через 6 тижнів. Після повного одужання немає жодних обмежень, потрібно лише дотримуватись статевого спокою у реабілітаційний період та уникати надмірних фізичних навантажень, що викликають дискомфорт.
Важливо! Цей матеріал має винятково інформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Якщо Вас турбують проблеми зі здоровʼям, обов’язково зверніться до лікаря.
Джерело: health.24tv.ua