Ніч - стрічка італійського режисера Мікеланджело Антоніоні. Фільм отримав головну нагороду Берлінського кінофестивалю 1961 року - „Золотий ведмідь“. Головні ролі виконали Марчелло Мастроянні, Моніка Вітті та Жанна Моро.
Це історія про вже немолоде подружжя, міланського письменника Джованні Понтано (Марчелло Мастроянні) та його дружини Лідії (Жанна Моро), що переживає кризу. На початку фільму Лідія та Джованні навідують свого друга Томмазо (Бернґард Віккі) у лікарні. З їхньої розмови стає відомо, що Джованні доволі успішний письменник. Але сам Джованні не надто задоволений власними здобутками. Лідія в розпачі, та йде з лікарні, а Джованні залишається з Томмазо. На обличчі самотньої Лідії видно втому. Джованні, залишаючи хворого друга зустрічається з незнайомою хворою жінкою в лікарні та опиняється в її палаті. Невдовзі медичний персонал перериває їхню близькість. Подружжя переживає кризу: Джованні розповідає про пригоду в лікарні, але Лідія реагує байдужо. Лідії не допомагає прогулянка до передмістя Мілана, де подружжя колись жило, а Джованні нудьгує на власній презентації книги. Врешті решт вони опиняються в нічному клубі, де спостерігають за доволі відвертими танцями темношкірого дуету. Щоб знайти розраду Джованні та Лідія відправляються на вечірку в будинок Джерардіні, великого промисловця.
Тут Джованні знайомиться з Валентіною (Моніка Вітті), дочкою багатого підприємця, котрий пропонує письменнику ще й гарно оплачену роботу у керівництві компанії. Та поки Джованні захоплюється своєю пристрастю, Лідія самотня. Вона нудьгує та здається, що сама вечірка її зовсім не цікавить. Джованні таки домагається свого, що й помічає Лідія. Врешті Лідія покидає вечірку з іншим чоловіком, та, відмовившись від зради, повертається до будинку Джерардіні, де й знаходить Валентіну й Джованні. Між подружжям не виникає скандалу, навпаки, Лідія знаходить спільну мову з Валентіною, а Джованні не приховує свою пристрасть до дочки магната. Валентіна відмовляє обом, говорячи, що вони обидва її дуже стомили, та подружжя повертається додому. Вони зупиняються у парку, де Лідія згадує про Томмазо, її давнішнього залицяльника та говорить про його смерть (вони дзвонила в лікарню під час вечірки). Лідія згадує про свій вибір між її теперішнім чоловіком й Томмазо та зачитує пристрасного листа, колись написаного Джованні. Письменник згадує свою пристрасть та обіймає Лідію. Вона проти теперішніх його залицянь, говорячи про втому та бажання смерті. Подружня криза доходить свого апогею. У фіналі фільму Джованні та Лідія кохаються на галявині.
Тож Джованні та Лідія пережили не просту ніч. Темряву, в якій опинилися їхні душі. Ця історія оповідає про три портрети – Джованні, Лідії та Валентіни, яких доля поєднала разом однієї ночі.