До думок про купівлю бувших у використанні шин замість нових можуть призвести різні обставини: немає грошей або просто хочеться заощадити. Іноді така покупка виправдана, але частіше обіцяє неприємності. Ось кілька найпоширеніших проблем, з якими можна зіткнутися при покупці уживаної «гуми».

Неможливість відбалансувати колеса. Так буває, коли шини зберігалися неналежним чином. Наприклад, були підвішені або довго лежали стопкою. Або складувалися правильно — «стоячи», але не переверталися тривалий час. В результаті відбувається деформація покришки, яка впливає на баланс в зборі навіть з ідеально рівним диском. Таке колесо буде створювати вібрації, що впливають на комфорт водія, справність підвіски і рульового. А значить, і на безпеку!

Стара «гума» дубіє і розсихається, в результаті чого в ній з'являються мікротріщини. Вони мало помітні на око, але міцність такої покришки поступається нормальною. Тому старий комплект буде зношуватися швидше і гірше виконувати свою функцію, розгубивши закладені виробником властивості. А може і просто порватися від невинною навантаження. Дату виробництва шини можна дізнатися з чотиризначного коду на зовнішній боковині: перші дві цифри — номер тижня, а другі дві — рік. Термін придатності шини становить в середньому 5-6 років з дати виробництва. Якщо ви вирішили купити шини, обов’язково дивіться на дату виробництва.

Іноді навіть свіжа «гума» має дефекти, якщо зберігалася неправильно. Наприклад, під впливом сонця, опадів або зовнішнього навантаження. Ще один поганий варіант — перегрів. Він трапляється від перевищення допустимої для покришок швидкості або при безграмотному спортивному водінні. Також майже гарантовано перегріваються і «розкуйовджуються» зимові шини, на яких їздили влітку. Нарешті, не завжди можна помітити той факт, що шину скалічили, рухаючись на ній без тиску. Наприклад, пізно помітивши прокол або вирішивши «дотягнути до монтажки».

Глибина протектора нової літньої шини — близько 8 мм, а зимового — 10 і більше. При перевірці глибини протектора краще користуватися штангенциркулем або лінійкою, ніж робити це монеткою або оглядати на око. Треба пам'ятати, що шини з залишком протектора менше 2 мм — це вже «на викид», бо як 1,6 мм — ознака повної непридатності. Здоровий глузд вимагає ставити «гуму» з куди більшим залишком.

А для зимових шин важлива не стільки залишкова глибина основних ламелей, скільки наявність працездатних поперечних хвилеподібних канавок в шашках протектора. Саме вони, розкриваючись, забезпечують зачіп за мікронерівності сніжно-крижаного покриття. Тому одні тільки значні міліметри глибини зимової шини не можуть гарантувати її придатність для їзди.